Справа № 2-0303-2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Рожко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1до Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
В жовтні 2007 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким розірвати трудовий договір укладений між нею та відповідачем, витребувати у відповідача трудову книжку, зобов'язав його внести запис про звільнення, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платні в сумі 9 284 грн. та моральну шкоду в сумі 9 284 грн. В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що вона з 01.09.2006 року по теперішній час працює у відповідача на посаді викладача кафедри економіки. Заробітна плата нараховувалася, але з листопада 2006 року по жовтень 2007 року не виплачувалася. Вказаними незаконними діями відповідача, позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає в пережитих моральних стражданнях, постійних нервових хвилюваннях, вона перенесла гіпертонічні кризи, втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
В ході розгляду справи представник позивачки - ОСОБА_2., на підставі ст. 31 ЦПК України, уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платні в сумі 1 250 грн. 10 коп., середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 3 400 грн., моральну шкоду в сумі 9 000 грн. та зобов'язати керівництво відповідача розірвати з позивачкою трудовий договір за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з дати винесення судового рішення та внести запис про звільнення в трудову книжку. Також, вона уточнила період невиплати позивачці заробітної плати вказавши, що заробітна плата нараховувалася, але з листопада 2006 року по березень 2007 року не виплачувалася.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, однак від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій вона підтримала уточненні позовні вимоги та просила справу розглядати за її відсутності, а у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечувала проводити розгляд справи у заочному порядку.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 01.09.2006 року по час винесення судового рішення працює у відповідача на посаді викладача кафедри економіки. Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків Приватним вищим навчальним закладом «Катеринославський університет» за період з 01.09.2006 року по 31.12.2006 рік по застрахованій особі ОСОБА_1. (а.с. 14), нарахована заробітна плата ОСОБА_1. становила у листопаді 2006 року суму 237 грн. 30 коп., грудні 2006 року суму 253 грн. 20 коп., разом за ці місяці суму 490 грн. 50 коп. З розрахунків заробітної плати, затверджених президентом Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» ОСОБА_3., слідує, що розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1. становив у січні, лютому та березні 2007 року суму 253 грн. 20 коп. в місяць, а всього 759 грн. 60 коп. (а.с. 3, 4, 5). Отже, загальна сума нарахованої заробітної плати позивачки за вказаний вище період складає 1 250 грн. 10 коп.
Згідно повідомлення Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області від 19.12.2007 року № 2085, інспекцією 19.12.2007 року була проведена первинна перевірка щодо додержання законодавства України про працю Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет». Президент закладу ОСОБА_3 на посаді з 17.08.2006 року, наказ від 17.08.2006 року № 01-к. Перевіркою встановлено ряд порушень законодавства України про працю, а саме порушення вимог ст. ст. 32, 83, 97, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 24, 26 Закону України «Про оплату праці», ст. 24 Закону України «Про відпустки». По результатах перевірки керівнику надано припис для усунення виявлених порушень, а також до прокуратури Дніпропетровської області направлено подання для вирішення питання про притягнення керівника до кримінальної відповідальності і прийняття рішення згідно ст. 97 КПК України за допущені грубі порушення вимог трудового законодавства. (а.с. 19).
З уточнених позовних вимог представника позивачки вбачається, що відповідач - Приватний вищий навчальний заклад «Катеринославський університет» не провів розрахунок з позивачкою - ОСОБА_1. по заробітній платні з листопада 2006 року по березень 2007 року в сумі 1 250 грн. 10 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Таким чином, оскільки перевіркою Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області 19.12.2007 року було встановлено ряд порушень відповідачем законодавства України про працю, а саме: ст. ст. 32, 83, 97, 115, 116 КЗпП України, то суд приходить до висновку, що за період з листопада 2006 року по березень 2007 року заробітна плата позивачу нараховувалася, але відповідачем не виплачувалася, що складає суму 1 250 грн. 10 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач під час праці позивачки не виконує законодавство України про працю, а саме вимоги ст. ст. 32, 83, 97, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 24, 26 Закону України «Про оплату праці», ст. 24 Закону України «Про відпустки», що підтверджено повідомленням Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області від 19.12.2007 року № 2085 та ствердженнями позивачки в позовній заяві, то суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки щодо зобов'язання керівництва Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» розірвати з нею трудовий договір за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з дати винесення судового рішення, тобто з 06 травня 2008 року.
Крім того, згідно п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.1993 року, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно п. 2.4. зазначеної вище Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, необхідно також зобов'язати керівництво Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» внести запис про звільнення в трудову книжку ОСОБА_1у точній відповідності з ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки встановлені ст. 116 КЗпП підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачка з 01.09.2006 року по час винесення судового рішення працює у відповідача. Відповідач не виплатив позивачці нараховану та належну їй заробітну плату. До теперішнього часу сума заборгованості перед позивачкою складає 1 250 грн. 10 коп. Термін невиплати заробітної плати з 01.04.2007 року по день винесення судового рішення (час фактичного розрахунку) складає 401 день. Згідно розрахунку середньомісячна заробітна плата позивачки за листопад, грудень 2006 року та січень, лютий, березень 2007 року складає суму 253 грн. 20 коп., а виходячи з цього середньоденна заробітна плата позивачки складає: 253, 2 грн. / 30 днів = 8 грн. 44 коп., тому необхідно: 8 грн. 44 коп. Х 401 день затримки = 3 384 грн. 44 коп. - компенсація за час затримки виплати заробітної плати, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з невиплатою заробітної плати своєчасно, позивачка втратила спокій та нормальні життєві зв'язки, був порушений її звичайний уклад та ритм життя. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки та глибину її душевних страждань, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі в сумі 54 грн. 85 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, а також на підставі ч. 3 ст. 81 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинні бути стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., оскільки позивач звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 38, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. п. 2.3., 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ст. ст. 10, 15, 57-61, 81, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1до Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» на користь ОСОБА_1заборгованість по заробітній платні в сумі 1 250 грн. 10 коп., середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 3 384 грн. 44 коп., моральну шкоду в сумі 1 000 грн., а всього 5 634 грн. 54 коп.
Зобов'язати керівництво Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» розірвати з ОСОБА_1 трудовий договір на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з дати винесення судового рішення, тобто з 06 травня 2008 року, та внести запис про звільнення в трудову книжку у точній відповідності з ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Катеринославський університет» в дохід держави судовий збір в сумі 54 грн. 85 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Допустити по справі негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середньомісячного заробітку у сумі 253 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Т. О. Дубіжанська