Справа № 2-0320-2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Рожко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2., до ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2007 року позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 16042 грн. 21 коп., витрати по оплаті послуг експерта в сумі 500 грн., моральну шкоду в сумі 4000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн., а також сплачений судовий збір за матеріальну шкоду в сумі 160 грн. 42 коп., за моральну шкоду в сумі 200 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 50 коп. В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказав на те, що 30 червня 2007 року о 12.30 годині водій ОСОБА_3., керуючи автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_1, по автодорозі Дачі «Ізумруд» в с. Кіровське у Дніпропетровській області, не обрав безпечну швидкість руху та виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1., який рухався у зустрічному напрямку. Водій ОСОБА_1керував автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_2, на підставі довіреності, виданою ОСОБА_4 на праві передовіри за довіреністю від власника автомобілю «Опель» ОСОБА_2. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2007 року ОСОБА_3. був визнаний винним у скоєні ДТП. Внаслідок ДТП автомобіль «Опель» був пошкоджений, розмір матеріальної шкоди склав 16042 грн. 21 коп. Для визначення розміру шкоди, позивач поніс витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 500 грн. Крім того, позивачу у зв'язку з пошкодженням автомобіля було завдано моральної шкоди, яка полягає у непоправній втраті часу, витраченого на ремонт автомобілю та пошуку нового автомобіля, оскільки основним його заробітком є приватний узвіз, у стресовому стані, моральних, психічних та душевних стражданнях, перенесених ним при ДТП, у моральних та психічних переживаннях, які виникли внаслідок порушення його прав споживача, що порушило його ділові та особисті плани, внесло зміни в звичайний уклад його життя, у моральних та психічних переживаннях, пов'язаних із знаходженням додаткового часу та додаткових фізичних і моральних зусиль для збору і подання до суду документів, з метою відшкодування завданої шкоди, у нього погіршилось душевне та соціальне благополуччя, нормальні життєві зв'язки, що викликало додаткові зусилля для організації його життя, а також додаткові витрати. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в сумі 4000 грн. Крім того, 13.07.2007 року позивач сплатив юристу за надання правової допомоги по веденню справи у суді суму 1500 грн. У зв'язку з цим, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1., діючий в інтересах ОСОБА_2., неодноразово уточнював позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 16042 грн. 21 коп., витрати по оплаті послуг експерта в сумі 500 грн., моральну шкоду в сумі 4000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн., а також сплачений судовий збір за матеріальну шкоду в сумі 160 грн. 42 коп., за моральну шкоду в сумі 200 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 50 коп., посилаючись при цьому на підстави зазначені у позові. Крім того, він зазначив, що має право, згідно довіреностей від 28.12.2004 року та від 27.12.2007 року, на стягнення з відповідача на свою користь шкоди, заподіяної власнику автомобіля ОСОБА_2. при ДТП.
Представник відповідача ОСОБА_5. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1., діючий в інтересах ОСОБА_2., не має правових підстав для стягнення з відповідача на свою користь матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки власником пошкодженого автомобілю «Опель» є ОСОБА_2., яка довіреністю передала вказаний автомобіль у користування позивача ОСОБА_1. Тому, на його думку, заподіяна матеріальна та моральна шкода власнику автомобіля «Опель» ОСОБА_2., у зв'язку з його пошкодженням при ДТП, повинна бути стягнута на її користь, а не на користь позивача ОСОБА_1. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то він зазначив, що дані витрати були сплачені позивачем ще до оформлення ОСОБА_2. на нього довіреності на представлення її інтересів в суді, а тому не зрозуміло за яку правову допомогу були сплачені кошти в сумі 1500 грн. і хто уповноважував позивача сплачувати дану суму.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Крім того, згідно ст. 1166 ЦК України, та роз'яснень в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
У судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2007 року по справі № 3-5946/2007 ОСОБА_3. визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7). ОСОБА_3. на час скоєння ДТП був власником автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1. (а.с. 84). Згідно довіреності від 28.12.2004 року, строк дії якої до 21.12.2007 року та яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 41), автомобіль «Опель», державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого МРЕВ 1 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 21.11.2000 року. Представник позивача ОСОБА_1 30.06.2007 року керував даним автомобілем на підставі вище зазначеної довіреності від 28.12.2004 року, за якою був уповноважений керувати, обміняти, здати в оренду, продати за ціну і на умовах по своєму розумінню, належний ОСОБА_2. автомобіль «Опель». Згідно ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Відповідно до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Тобто, позивач ОСОБА_1 під час здійснення експлуатації автомобіля «Опель», а так само і під час ДТП, був володільцем автомобілю «Опель», державний номер НОМЕР_2, на підставі довіреності від 28.12.2004 року, яка дійсна до 21.12.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку спеціаліста автотоварознавця № 386/07, складеного 10.07.2007 року судовим експертом ОСОБА_7., матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Опель», державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 16042 грн. 21 коп. (а.с. 10-15).
У відповідності до ч. 3 ст. 386, глави 29 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 399 ЦК України право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом. В ч. 1 ст. 247 ЦК України зазначено, що строк довіреності встановлюється у довіреності.
Отже, вище наведене підтверджує, що відповідач ОСОБА_3. на час скоєння ДТП був власником автомобілю «Тойота», державний номер НОМЕР_1, та визнаний винним у скоєні ДТП. Пошкоджений при ДТП автомобіль «Опель», державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_2., яка має право на стягнення з відповідача на свою користь матеріальної шкоди в сумі 16042 грн. 21 коп. ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_2. та який на підставі довіреності від 28.12.2004 року являвся володільцем чужого майна - автомобіля «Опель», державний номер НОМЕР_2, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди до 21.12.2007 року, у зв'язку із володінням чужим автомобілем «Опель», на наявність якої він не вказав. Крім того, він не надав суду жодного доказу, що підтверджує виконання ремонту автомобілю «Опель» за його власні кошти. Однак, в позовній заяві ОСОБА_1просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду завдану власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_2., що суперечить нормам діючого законодавства. Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1
Що стосується стверджень ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_2., про те, що він має право заявляти вимогу про стягнення з відповідача на свою користь матеріальної шкоди, яка завдана власнику автомобіля «Опель» ОСОБА_2., на підставі довіреності від 27.12.2007 року, то вони являються безпідставними та необґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дана довіреність підтверджує повноваження ОСОБА_1. на представництво інтересів ОСОБА_2. у суді по даній справі, що відповідає вимогам ст. 42 ЦПК України. Таким чином, ОСОБА_1має право на захист майнових та немайнових прав ОСОБА_2., як позивача у справі.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_2., моральної шкоди в сумі 4000 грн., то вони також задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З позовної заяви та пояснень ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_2., слідує, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Опель», державний номер НОМЕР_2, та під час самої ДТП йому було завдано моральної шкоди.
У судовому засіданні встановлена вина відповідача ОСОБА_3. у скоєнні ДТП, а також те, що ОСОБА_1під час здійснення експлуатації автомобіля «Опель», а так само і під час ДТП, був володільцем автомобілю «Опель», державний номер НОМЕР_2, на підставі довіреності від 28.12.2004 року, яка дійсна до 21.12.2007 року. Однак, ОСОБА_1звернувся до суду з позовом як представник позивача ОСОБА_2., на захист її майнових та немайнових прав, але просить стягнути з відповідача на свою користь завдану йому моральну шкоду, оцінену ним в сумі 4000 грн., що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 16 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1має право звернутися від свого імені до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому при ДТП, вказавши на наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз.
Згідно ч. 2 ст. 79, ч. 2 ст. 81 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1сплатив за подачу позову судовий збір за матеріальну шкоду в сумі 160 грн. 42 коп., за моральну шкоду в сумі 200 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 50 коп. (а.с. 1, 2). 01.08.2007 року уклав з ОСОБА_8 договір доручення на надання юридичних послуг та ведення справ у суді, за яким вартість робіт складає суму 1500 грн. (а.с. 8-9). Згідно довідки ПП судового експерта автотоварознавця ОСОБА_7., 10.07.2007 року ОСОБА_1сплатив 500 грн. за висновок спеціаліста автотоварознавця № 386/07 від 10.07.2007 року, автомобіль «Опель», державний номер НОМЕР_2. (а.с. 6).
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки в задоволені позову ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_2., відмовлено, то необхідно залишити без задоволення і вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 247, 386, 396, 399, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 42, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2. до ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т. О. Дубіжанська