Справа № Провадження №22-ц-1837/12 22-ц/1090/2662/12 Головуючий у І інстанціїГолуб А.В.
Категорія20Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
14.05.2012
УХВАЛА
Іменем України
28 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Олійника В.І.,
суддів Рудніченко О.М., Панасюка С.П.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що його дід ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилася спадщина на 52/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно заповіту від 13.01.2000 року посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, єдиним спадкоємцем за заповітом став позивач. Позивач вказував на те, що крім діда співвласниками вказаного будинку є також ОСОБА_3, якому належить 31/100 частина будинку та ОСОБА_7, якій належить 17/100 частин будинку. Позивач посилався на те, що після смерті діда він звернувся до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і тоді дізнався, що його дід ОСОБА_5 подарував 52/100 частки вказаного будинку відповідачу ОСОБА_3 Позивач вказував на те, що його дід не мав права власності на будинок АДРЕСА_2, а мав право власності на будинок АДРЕСА_1, бо нумерація спірного будинку змінилася ще в 1982 році. Позивач просив в судовому порядку визнати недійсним договір дарування № 2-2578 від 23.04.2008 року 52/100 частки будинку АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України, ст. 234 ЦК України, ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 1 ст. 225 ЦК України.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, позовні вимоги були уточнені, після чого позивач просив визнати недійсним вказаний договір дарування частини жилого будинку від 23.04.2008 року на підставі ч. 1, ч. З ст. 215 ЦК України вказуючи на те, що при укладені правочину були недодержані вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України а також договір дарування частини жилого будинку від 23.04.2008 року суперечить вимогам закону, а саме вимогам ч. 1 ст. 317 ЦК України, оскільки на момент укладення договору дарування ОСОБА_5 будинку зареєстрованого під номером АДРЕСА_2 не існувало, отже ОСОБА_5 не міг його подарувати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2011 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2012 року та ухвалити у справі нове рішення, яким визнати договір дарування № 2-2578 від 23.04.2008 р., 52/100 частки будинку АДРЕСА_2 недійсним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
По справі встановлено, що дід позивача ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7). Після його смерті відкрилась спадщина на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.
Згідно заповіту від 13.01.2000 року посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, єдиним спадкоємцем за заповітом став позивач (а.с.8).
Крім ОСОБА_5 співвласниками вказаного будинку є також ОСОБА_3, якому належить 31/100 частина будинку та ОСОБА_7, якій належить 17/100 частин будинку.
Після смерті діда позивач звернувся до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини однак належним чином оформити своє право не зміг оскільки його дід ОСОБА_5 подарував 52/100 частки вказаного будинку відповідачу ОСОБА_3 (а.с. 53).
Дані обставини встановлені судом першої інстанції та відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до змісту ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном
Згідно вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час вчинення спірного правочину, ОСОБА_5 являвся власником 52/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться по вулиці АДРЕСА_2 і останній, як власник, мав право на відчуження належної йому частини будинку; договір дарування частини жилого будинку від 23.04. 2008 року не суперечить вимогам закону, а саме вимогам ч.1 ст. 317 ЦК України. Дані висновки суду підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи апеляційної скарги, щодо фіктивності документів на основі яких було укладено договір дарування від 23.04.2008 року, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: дублікатом, що має силу оригіналу договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності посвідченого 2 Білоцерківською нотаріальною конторою 22.03.1961 року за реєстром №950, дублікат виданий Київським обласним державним нотаріальним архівом 26.01.2006 року за №22, та зареєстрованого в Білоцерківському інвентарному бюро 16.03.2006 року за №6272, реєстраційний номер 12247682 відповідно до якого ОСОБА_5 являвся власником 52/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 (а. с. 118-119); витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого було прийнято рішення про реєстрацію права власності 16.03.2006 року за ОСОБА_5 52/100 частин жилого будинку по АДРЕСА_2(а. с. 120); витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданий Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.04.2008 року, відповідно до якого: за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 17/100 частин будинку АДРЕСА_2 (а. с. 121); за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 31/100 частину будинку АДРЕСА_2; за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 52/100 частини будинку АДРЕСА_2.
Крім того, колегія вважає, що оспорюваним договором не порушуються права позивача.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах закону та наявних в матеріалах справи доказах.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст.308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313 - 315,317 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: