Справа № Провадження №22-ц-2022/12 22-ц/1090/3362/12 Головуючий у І інстанціїУстимчук М.Ю.
Категорія36Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
14.05.2012
УХВАЛА
Іменем України
04 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Олійника В.І.,
суддів Рудніченко О.М., Панасюка С.П.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: шоста Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину спадкового майна,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_6, з яким вони одружились 04.06.1960 року під час перебування у шлюбі побудували спільними зусиллями садовий будинок на ділянці НОМЕР_1 , що знаходиться в садівничому Товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1»в АДРЕСА_1 в якому разом проживали та вели спільне -господарство. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу - належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності. 24.04.2007 року за позовом чоловіка шлюб між ними було розірвано, заяву про поділ спільного сумісного майна вони не подавали. Оскільки, відповідно до ст. 68 СК України факт розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте ними на час шлюбу , отже половина будинку повинна належати саме їй. 01.04.2011 року ОСОБА_6 помер, а тому позивач просила суд з врахуванням уточнень визнати за нею право власності на 1\2 частину садового будинку та 1\2 частину господарських будівель в АДРЕСА_1 будинок НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,120 га , яка розташована на території Андріївської сільської ради Макарівського району СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»як на її частку у спільній власності подружжя.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням по справі ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
Згідно ст. 21. СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
За ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Ст. 72 СК України визначено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Колегією встановлено, що ОСОБА_2 04.06.1960 року одружилась з ОСОБА_6.
20 квітня 2000 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на землю на підставі рішення Андріївської сільської ради від 28 грудня 1999 року у розмірі 0,120 га, що розташована на території Андріївської сільської ради СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1», для ведення садівництва (а.с. 12).
24.04.2007 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 було розірвано (а.с. 44).
26 жовтня 2009 року було введено в експлуатацію садовий будинок побудований на земельній ділянці площею 0,120 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради Макарівського району СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»(а.с. 61-65).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а.с. 14). Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: частини приватизованої квартири у м. Києві, садового будинку в АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,120 га в садівничому товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Ще за життя, ОСОБА_6 склав заповіт (а.с.59). Відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, утому числі все те, що буде належити йому на день смерті і на що він матиме право за законом, ОСОБА_6 заповідав ОСОБА_7.
ОСОБА_7 у встановлені законом строки звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки , державна реєстрація нерухомого майна садового будинку в АДРЕСА_1 СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»будинок НОМЕР_1 відбулась у червні 2010 року, тобто вже після розірвання шлюбу позивачки та громадянина ОСОБА_6, позивач не довела свого права на отримання цієї частки у спільному майні подружжя, не надала доказів та відповідно до ст. 60 ЦПК України не виконала обов'язку по доказуванню обставин на які посилається в позовній заяві.
Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не навела належних доказів у підтвердження того, що вона брала участь у будівництві садового будинку в період з 2007 року по 2009 рік. Крім того, оскільки садовий будинок було введено в експлуатацію в 2009 році то вважати його майном подружжя взагалі не було підстав.
Оскільки, за змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону з такими висновками погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги, що про розірвання шлюбу позивачеві відомо не було, так як до суду її при розгляді справи про розірвання шлюбу не викликали, а копію рішення суду позивачем було отримано лише 16.08.2011 року, спростовуються матеріалами справи, а саме позовною заявою позивача, в якій вона зазначала, що шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано у 2007 році. При цьому жодним словом в позовній заяві не йдеться про те, що позивач не знала про розірвання шлюбу, а навпаки було зазначено, що шлюб було розірвано і заяви про розподіл спільного майна сторони не подавали.
Щодо доводів апеляційної скарги, про неможливість отримання свідоцтва про право власності та реєстрації нерухомого майна під час перебування у шлюбі, оскільки спірний будинок був введений в експлуатацію у відповідності до постанови КМУ від 09 вересня 2009 року № 1035, якою було встановлено механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених фізичними особами у період з 05 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, то вони не відповідають положенням діючого законодавства. Оскільки ч.2 ст.72 СК України встановлено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників (спільного майна подружжя) дізнався або міг дізнатись про порушення свого права власності. Так як шлюб між позивачем та ОСОБА_6 було розірвано в 2007 році це не позбавляло її звернутись до суду з позовом про поділ майна подружжя після отримання ОСОБА_6 свідоцтва про право власності.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний будинок був побудований за спільні кошти ще у 1992 році, коли позивач та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, не підтверджений матеріалами справи , а позивач відповідно до статті 60 ЦПК України не виконала обов'язкову по доказуванню даної обставини.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313 - 315,317 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: