Справа № Провадження №22-ц-1877/12 22-ц/1090/2723/12 Головуючий у І інстанціїКовальчук Л.М.
Категорія18Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
14.05.2012
УХВАЛА
Іменем України
28 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Олійника В.І.,
суддів Рудніченко О.М., Панасюка С.П.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк»про визнання Договору поруки № 1921/2фпор-07 від 12 листопада 2007 року недійсним,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання Договору поруки № 1921/ 2,фпор-07 від 12 листопада 2007 року недійсним,-
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначаючи, що 12 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1921/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 130 000,00 дол. США з розрахунку 12,40 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 12 листопада 2007 року по 5 листопада 2027 року. Метою кредитування було придбання нерухомості.
30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк»та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку»на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) «Дельта Банку»права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк»замінює «Укрпромбанк»як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі «Укрпромбанком»«Дельта Банку»прав вимоги до боржників, «Дельта Банку»переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк»набув права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року.
Відповідно до п. 2.4 Договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 542,00 дол. США по 20 число, включно, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.
Виконання позичальником зобов'язань за договором забезпечується іпотекою відповідно до укладеного Іпотечного договору № 1921/2фпор-07 від 12.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_2, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Згідно з п.1.1 Іпотечного договору, іпотека за ним забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року. У цьому ж пункті договору перераховано які саме вимоги забезпечуються
Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_2 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі за договором та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки № 0001/14 від 12.11.2007 року.
Згідно з п.5.2 Договору у випадку порушення строків повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, комісій та інших платежів, передбачених цим договором банк має право вимагати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 6.2 договору, банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору та договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим Договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пп. а - ж, в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором.
15.04.2011 року ОСОБА_2 була відправлена досудова вимога, проте зобов'язання за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року залишаються невиконаними, внаслідок чого станом на 02.08.2011 року наявна заборгованість на загальну суму 1 259 585,11 грн. 11 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 962 809,36 грн.; сума заборгованості за відсотками - 253 586,91 грн.; комісії, передбачені кредитним договором -43 188,84 грн.
Враховуючи викладене, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»заборгованість за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року в сумі 1 259 585,11 грн. 11 коп., а також понесені судові витрати
У грудні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про визнання Договору поруки № 1921/Zфпор-07 від 12 листопада 2007 року недійсним, посилаючись на те, що 12 листопада 2007 року укладено Кредитний договір № 1921/ФВК-07 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», згідно якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 130 000 доларів США.
З метою забезпечення зобов'язання між ТОВ «Український промисловий банк»(Кредитор) та поручителем за договором, боржником за кредитним договором було укладено договір поруки № 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за кредитним договором, несе із боржником солідарну відповідальність та відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до п.3.2 Кредитного договору передбачено, що виконання умов забезпечення, зобов'язань означає належне оформлення правочину іпотеки та договору поруки, що включає підписання кожного договору уповноваженою особою банку та позичальником та/або поручителем позичальника, його нотаріальне посвідчення, проведення встановленої чинним законодавством або договором процедури реєстрації відносин іпотеки та поруки, здійснення всіх необхідних дій, що дозволяють Договору іпотеки (поруки, гарантії) набути чинності.
Таким чином, істотною умовою договору поруки, що був укладений між сторонами, було його нотаріальне посвідчення, щодо чого було досягнуто згоди між кредитором і боржником за кредитним договором.
Всупереч положень кредитного договору, договір поруки був укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, тобто із порушенням істотної умови договору, що свідчить також про його неукладеність.
Таким чином, враховуючи те, що договір поруки був укладений із порушенням істотних умов, що були досягнуті сторонами при укладанні кредитного договору, вимоги щодо нотаріального посвідчення дотримано не було, тому ОСОБА_2, ОСОБА_3 вважають, що договір поруки № 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007 року є недійсним і є підстави вважати його неукладеним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили визнати Договір поруки 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007 недійсним.
У грудні 2011 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання Договору поруки № 1921/Zфпор-07 від 12 листопада 2007 року недійсним, посилаючись на те, що 2 лютого 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що був зареєстрований відділом РАЦС Києво-Святошинського району Київської області. Йому стало відомо, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. Дана інформація стала відома після отримання позовної заяви із суду, надіслану за місцем його проживання.
З позовної заяви він дізнався про договір поруки № 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк»(Кредитор) та ОСОБА_3 (Поручитель), ОСОБА_2 (Боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за кредитним договором, несе із боржником солідарну відповідальність перед кредитором та відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Договір поруки був підписаний 12.11.2007 року, на той час ОСОБА_3 знаходились з ним у зареєстрованому шлюбі. Про намір підписувати даний договір ОСОБА_3 не повідомляла його, не радилась щодо необхідності та доцільності його укладення, хоча за домовленістю між ними подружжя спільно вирішували питання значних витрат та вчинення правочинів, що можуть до таких витрат призвести. Про факт існування договору поруки він дізнався вже після виникнення спору про стягнення коштів за кредитним договором.
Договір позики виходить за межі дрібного побутового. Предмет даного договору відноситься до цінного майна, оскільки розмір грошової суми, одержаної Позичальником є значним відносно доходів подружжя.
Зі змісту договору поруки випливає, що порука є угодою щодо прийняття поручителем на себе обов'язку перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником. Під час укладання договору поруки поручитель розпоряджається своїми грошовими коштами, які відповідно до ст. 61 СК України є спільною сумісною власністю.
Оскільки, недотримання ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_2 вимог ст. 65 СК України вимоги щодо надання згоди другого з подружжя на укладення правочину, який виходить за межі дрібного побутового, є передбаченою ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК підставою для визнання цього правочину недійсним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4, просив визнати договір поруки № 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк»ОСОБА_3 та ОСОБА_2, недійсним.
У січні 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»подав суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначав, що на даний час ОСОБА_2 продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, від моменту подачі позову минув певний проміжок часу, сума заборгованості по сплаті відсотків та комісії за користування кредитними коштами збільшилась. Станом на 17 січня 2012 року заборгованість за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12 листопада 2007 року становить 1 32 4941 грн. 26 грн., з яких: заборгованість по кредиту-542 доларів США, заборгованість по процентам-1272,06 доларів США, заборгованість по щомісячній комісії-1558,01 грн., прострочена заборгованість по кредиту-17344 доларів США, прострочена заборгованість по процентам-36736,98 доларів США, прострочені комісі-49411,32 грн., залишок тіла кредиту-120 786 доларів США.
Враховуючи викладене, позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за Кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12 листопада 2007 року в сумі 1 324 941 грн. 26 коп. та понесені судові витрати.
Рішенням Києво -Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»заборгованість за Кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12 листопада 2007 року в сумі 1 324 941 грн. 26 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням по справі ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
По справі встановлено, що 12 листопада 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1921/ФКВ-07 (а.с.9-12). Відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 130 000,00 дол. США з розрахунку 12,40 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 12 листопада 2007 року по 5 листопада 2027 року. Метою кредитування було придбання нерухомості.
30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк»та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку»на користь АТ «Дельта Банку»(а.с. 24-28). Згідно вимог даного договору Укрпромбанк передає (відступає) «Дельта Банку»права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк»замінює «Укрпромбанк»як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, та згідно з п. 4.2 внаслідок передачі «Укрпромбанком»«Дельта Банку»прав вимоги до боржників, «Дельта Банку»переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується іпотекою відповідно до укладеного Іпотечного договору № 1921/Zфквіп-07 від 12.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_2.(а.с. 14-15), згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 1921/Zфпор-07 від 12.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_2 (боржник) (а.с. 16), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки № 0001/14 від 12.11.2007 року (а.с.20).
Однак позичальник покладені на нього обов'язки щодо вчасного погашення кредиту належним чином не виконував. Тому, 15.04.2011 року ОСОБА_2 була відправлена досудова вимога, проте зобов'язання за кредитним договором № 1921/ФКВ-07 від 12.11.2007 року залишаються невиконаними.
За правилами ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.ст.526-527, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України та умовам кредитного договору не виконав грошове зобов'язання по кредитному договору, то відповідно до ст.ст.625, 1050 ЦК України та умов договору він зобов'язаний сплатити суму кредиту та встановлений договором розмір процентів, а позивач вправі вимагати повернення кредиту та сплати процентів за зазначеним кредитним договором.
Крім того, відповідачі відповідно до вимог ст.554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
З урахуванням наведеного, висновок суду про задоволення позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги, щодо неповідомлення відповідачів про перехід права вимоги та неповідомлення про дострокове стягнення заборгованості, спростовуються наявними в матеріалах справи копією списку згрупованих рекомендованих відправлень (а.с.23).
Крім того, відповідно до п. 6.2 кредитного договору, банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору та договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пп. а - ж, в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором. А зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 52, 86-87) вбачається, неналежність виконання зобов'язань боржником вимог кредитного договору, а тому висновки суду першої інстанції про стягнення заборгованості по кредитному договору є вірними та такими що підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо істотних порушень умов при укладенні договору поруки, а саме відсутність його нотаріального посвідчення, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі -продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах закону та наявних в матеріалах справи доказах.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313 - 315,317 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: