УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/2665/2012Головуючий суду першої інстанції:Климова Г.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
"05" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіСінані О.М.
СуддівДаніла Н.М., М’ясоєдової Т.М.,
При секретаріБірковський А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства радгоспу-заводу ім. 1 Мая про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Державного підприємства радгоспу-заводу ім. 1 Мая на рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2012 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2012 року позов задоволений частково. З Державного підприємства радгоспу-заводу ім. 1 Мая стягнуто на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі в сумі 10345 грн. 26 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7 688 грн. 10 коп. та 450 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство радгосп-завод ім. 1 Мая, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_6 в позові. Зазначило, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, що мають значення для справи. Вважає, що суд не звернув уваги на те, що працівникам заробітна плата сплачувалась в період збору врожаю. Окрім того. ОСОБА_6 не доведений факт завдання моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством радгоспу-заводу ім. 1 Мая в період з 20.01.2009 року по 31.10.2011 року. Наказом № 130-к від 31.10.2011 року ОСОБА_6 звільнений за власним бажанням. Після звільнення підприємство не здійснило остаточний розрахунок з позивачем.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст.ст. 116, 117 КЗпП України, відповідно до яких, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягуючи з відповідача у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 450 грн., суд першої інстанції виходив з вимог ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до яких відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо періоду виплати заробітної плати під час збору врожаю не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки згідно з довідкою про середню заробітну плату (а.с. 53), позивачу нараховувалась заробітна плата щомісячно протягом всього періоду роботи на підприємстві. Відповідач не надав належних доказів на підтвердження іншого порядку розрахунку між працівником та підприємством.
Окрім того, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Також колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про заподіяння позивачеві моральної шкоди порушенням його прав, яка виразилася в його моральних стражданнях та позбавленні можливості в розпорядженні заработаними коштами.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 304, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,