П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

33/0190/243/2012

20 березня 2012 року м. Сімферополь

суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Катаров П.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь АР Крим від 17 лютого 2012 року, якою

ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Батман, Туреччина, громадянин Туреччини, який працює директором фірми «VIVIDO» м. Стамбул, проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.340 Митного кодексу України, і підданий адміністративному стягненню у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил - 9578 ювелірних виробів зі срібла, 30 годинників та 958 виробів біжутерії,

ВСТАНОВИВ :

Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.340 МК України за те, що він 20.01.2011 г. о 12 годині 50 хвилин на території ВАТ «МА Сімферополь», при здійсненні митного контролю ручної поклажі та багажу пасажирів, що прибули авіарейсом № 463 повідомленням «Стамбул-Сімферополь» у зоні митного контролю, у залі VIP, під час заповнення митної декларації заявив у пункті 3.1 про наявність у нього 10130 доларів США, про наявність у нього виробів з дорогоцінних металів він у митній декларації не заявив. Також, у п. 3.10 «Предмети, що підлягають податковому обтяженню» поставив відмітку «відсутні». В ході митного контролю у нього були виявлені: 10042 прикраси з білого металу, загальною вагою 51095 кг., загальною вартістю 14583,33 грн. Дані предмети знаходилися у шести дорожніх сумках ОСОБА_1, без ознак приховування від митного контролю, відомості про наявність яких він не заявив у митній декларації. Таким чином, ОСОБА_1 порушив порядок проходження митного контролю, а саме: не заявив у встановленій формі декларування про наявність у нього предметів, що підлягають обов'язковому декларуванню. Вартість затриманих предметів була зазначена зі слів власника.

В апеляції ОСОБА_1 поставив питання про скасування постанови суду і закриття провадження по справі. Мотивує свої вимоги тим, що суд належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки він погано володіє російською, та взагалі не володіє українською мовами, що перешкоджало йому в належній форми заповнити митну декларацію, зазначає також, що суд не врахував його щире каяття, і те, що зазначені предмети йому не належать, та відшкодування яких поставить його в тяжке матеріальне становище. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення у нього було вилучено 10042 прикраси і 30 годинників, але суд в своєї постанові зазначив про конфіскацію 10536 прикрас та 30 годинників, що не відповідає кількості вилучених предметів.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, наведені в апеляції доводи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.340 МК України, підтверджується зібраними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 21.01.2011 р. (а.с.6-7), даними митної декларації та поясненнями ОСОБА_1 про обставини вчиненого ним правопорушення, відповідно до яких він зазначив, що ввіз на територію України вироби для їх продажу (38-39), однак пізніше пояснив, що привіз зазначені предмети для виставки, а про їх обов'язкове декларування не знав (а.с. 41), постановою про закриття кримінальної справи за ч.1 ст.201 КК України (а.с. 8), даними протоколу огляду місця події, про огляд сумок ОСОБА_1 та їх зміст (а.с. 62-112), висновками комплексної судової товарознавчої та металознавчої експертизи № 02/03-11 від 21 березня 2011 року, відповідно до яких було встановлено, що 9578 одиниць ювелірних виробів, загальна вага яких становить 47.03420 кг виготовлено з сплавів дорогоцінного металу срібла 925 та 875 проби, 958 одиниць ювелірних виробів та 30 одиниць годинників вироблені з недорогоцінних металів (а.с.176-188), а також поясненнями свідків та іншими доказами, які судом належним чином досліджено та якім дана правильна оцінка.

За таких обставин висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.340 МК України, є законним і обґрунтованим, тому апеляційні доводи в цій частині є неспроможними.

Порушень права на захист ОСОБА_1, про що ставилося питання в апеляції не встановлено, крім того в судовому засіданні інтереси правопорушника захищав адвокат ОСОБА_3, відповідно до даних протоколу судового засідання (а.с. 276) клопотань про забезпечення участі в суді перекладача заявлено не було.

Доводи апеляції в частині неправильності визначення суддею кількості предметів, які підлягали конфіскації, суперечать добутим по справі доказам в їх сукупності, оскільки з даних протоколу огляду місця події від 20.01.2011 р. вилучені вироби було оглянуто та упаковано в присутності понятих та ОСОБА_1, із застосуванням технічних засобів фіксування, зауважень щодо проведеної слідчої дії та доповнень до протоколу не надано (а.с. 62-70), згідно із постановою старшого слідчого СО ГУ СБ України в АРК від 22.03.2011 р. при провадженні досудового слідства по кримінальній справі стосовно ОСОБА_1, на підставі висновків комплексної судово-товарознавчої та металознавчої експертизи № 02/03-11 від 21 березня 2011 року, була уточнена остаточна кількість та вартість вилучених виробів, саме 10566 одиниць вартістю 1615569 гривень ( 9578 одиниць ювелірних прикрас з срібла, 30 копій годинників, 958 одиниць ювелірних прикрас з недорогоцінного металу).

Що стосується розбіжностей у кількості вилучених та конфіскованих предметів, то в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено 10042 прикраси, однак суд рахував наприклад прикраси серги - як дві одиниці, у протоколі огляду та вилучення серги зазначені як пара.

За таких обставин висновок суду про конфіскацію саме 10536 одиниць прикрас та 30 годинників є правильним, який ґрунтується на добутих по справі доказах.

Адміністративне стягнення, яке накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 у вигляді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, про що ставилося питання в апеляції, є достатнім та справедливим, яке застосовано з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини ОСОБА_1, який визнав в судовому засіданні вину частково.

Аналізуючи наведене вважаю, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню, а постанова суду скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 лютого 2012 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки КримКатаров П. Г.