Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1684/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Паламарчук М.С.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

30.05.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. -головуючої,

Савченко С.О.,

Гайсюка О.В.,

при секретареві -Ткаченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2012 року в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк», Банк ) до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та дострокове повернення частини позики, що залишилася.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач ОСОБА_6 належним чином не виконує умови кредитного договору № 11142334000 від 19.04.2007 року, внаслідок чого, станом на 07.02.2012 року, прострочив повернення 2 418 доларів США 12 центів по кредиту та 960 доларів США 40 центів -по процентах за користування кредитом.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з боржника ОСОБА_6 і поручителя ОСОБА_5 солідарно зазначену заборгованість, пеню та достроково стягнути частину кредиту, яка залишилася, всього 3 915 доларів США 82 центи (кредитних коштів та процентів) і 2 765 грн.57коп. пені за прострочення виконання зобов»язання за договором.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 02 квітня 2012 року позов задоволено: з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 3915 доларів 82 цента США, та 2765 грн. 57 коп. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку у задоволенні позову щодо неї, як поручителя. Вказує на те, що оскільки виконання боржником кредитного зобов»язання було забезпечено також передачею у заставу належного боржнику транспортного засобу, суд мав, перш за все, звернути стягнення на предмет застави. Крім того, суд не перевірив майновий стан боржника, не з»ясував обсяг належного йому майна, не зробив висновку, чи достатньо цього майна для повернення боргу за кредитним договором.

Сторони у судове засідання не з»явилися. Про день і час судового засідання повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Олександрійського районного суду від 2 квітня 2012 року - залишенню без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_6 прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому позивач має право вимагати від боржника дострокового погашення боргу, а також стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, оскільки зазначений договір був забезпечений порукою.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки він ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванні обставин, що мають значення по справі, належній оцінці наданих сторонами доказів та правильному застосуванні норм матеріального права..

Суд обґрунтовано виходив з того,що згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Судом встановлено, що 19.04.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 11142334000 за умовами якого відповідач отримав кошти в розмірі 6500,59 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 19.04.2012 року. Згідно із п.1.2.2 позичальник зобов»язаний був повертати Банку кредит частинами у терміни, встановлені графіком погашення кредиту у додатку №1.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 109748-П від 19.04.2007 року.

Згідно зі ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що кредитор у даному випадку у першу чергу зобов»язаний був звернути стягнення на предмет застави, на наявне у боржника майно не ґрунтуються на правильному тлумаченні норм матеріального права, якими урегульовані спірні відносини, оскільки ні законом, ні договором обов»язкова черговість застосування кредитором видів забезпечення виконання зобов»язання не передбачена. Кредитор має право обрати такий вид забезпечення виконання зобов»язання ( якщо їх декілька), який він вважає найбільш доцільним з точки зору належного виконання зобов»язань за основним договором.

Разом з тим, відповідно до ч.2ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов»язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов»язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: