УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3145/2012Головуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.

"31" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Летягіної О.В.

СуддівІващенко В.В. Білоусової В.В.

При секретаріКутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 1 березня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 26.12.2007 року був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримав від банку кредит у сумі 8847,70 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 26.06.2010 року. Відповідно до договору, відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Вказують, що в порушення договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 05.12.2011 року склала суму 22482,50 грн., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 5143грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5,18 грн., пені в сумі 15787,03 грн., штрафу в сумі 500грн., а також штрафу ( процентна складова) в сумі -1046,79 грн. Просять суд стягнути з відповідача грошову суму, а також понесені судові витрати.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 1 березня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № SIXRFO17000201 від 26.12.2007 року у розмірі 22482 грн. 50 коп. та судові витрати у розмірі 224 грн. 82 коп..

ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення, яким стягнути з нього на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованість по кредиту у сумі 5143,50 грн., в інший частині позову відмовити.

Зокрема, зазначає що зобов'язання по кредиту їм виконувалися, що підтверджуються квитанціями прикладеними до апеляційної скарги.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ч.1 статті 303 ЦПК України передбачається. що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Судом було встановлено, що відповідно до укладеного договору № SIXRFO17000201 від 26.12.2007 року відповідач ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 8847,70 грн. на термін 26.06.2010 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку , встановлених кредитним договором (а.с.4 -7).

З матеріалів справи слідує, що умов договору відповідач не виконував належним чином в результаті чого утворилася заборгованість , яка станом на 05.12.2011 року склала суму 22 482 грн.50 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5143,50 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5,18 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 15 787,03 грн., штраф в сумі 500 грн., а також штраф в сумі 1046,79 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с.3).

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції апелянт посилається на те, що суд повинний був застосувати при стягненні сум строк позовної давності, а також знизити суму пені, штрафу, хоча для цього були підстави.

З положень статей 257,258 ЦК України передбачається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно умов п.5.5 договору, укладеного між сторонами, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю п'ять років.

Таким чином ніяких законних підстав для відмови у позові зі застосуванням строку позовної давності не убачається, встановлений сторонами строк позовної давності не сплив.

Іншим доводом апеляційної скарги є те, що суд повинний був зменшити розмір неустойки.

Ч.3 статті 551 ЦК України передбачається. що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

П.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення ч.3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 статі 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні ч.3 статті 551 ЦК можна вважати, зокрема ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, з матеріалів справи слідує, що заява про зменшення розміру неустойки від відповідача не надходила. Не надано ним будь-яких доказів наявності у нього обставин які мають істотне значення, зокрема для встановлення матеріального стану відповідача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 1 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: