Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1662/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Петушков С.А.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді : Авраменко Т.М.

суддів : Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,

при секретарі : Животовській С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів»на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» ( далі -ТОВ ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 11 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк Русский Стандарт»та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого банк видав відповідачу на придбання автомобіля кредит у сумі 52260 грн. зі сплатою 11,99 відсотків річних . Строк дії договору по березень 2013 року.

Умови кредитного договору щодо внесення щомісячного платежу в сумі 1680 грн. відповідач виконував не належним чином, внаслідок чого на 20 березня 2011 року виникла заборгованість на суму 91531 грн.53 коп.

03 грудня 2010 року між банком та ТОВ «Агентство по збору боргів» укладено договір права вимоги/факторингу,згідно з яким до позивача перейшли всі права за укладеним між відповідачем та банком договором, тобто має місце заміна кредитора в зобов'язанні.

Просив стягнути на користь позивача заборгованість по договору в сумі 91531 грн.53 коп. та судові витрати у справі.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено із-за недоведеності права вимоги виконання зобов'язання за кредитом від відповідача позивачем. Суд дійшов висновку, що банком та позивачем порушено вимоги ст.513 та ст.517 ЦК України щодо порядку та форми укладення договору, а також не надано відповідачеві доказів переходу прав вимоги до нового кредитора.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції , ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідно до п.7.1 Умов надання та обслуговування кредитів банком, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, передбачено право банку на укладення договору відступлення права вимоги. Банк цим правом скористався та у встановленому законом порядку передав право вимоги за кредитним договором позивачу.

В засідання апеляційного суду сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином під розписку (а.с.105-107,113), не прибули.

Позивач просить розглянути справу у його відсутності (а.с.110-111).

Відповідач в письмовому запереченні просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, докази щодо переходу прав вимоги до нового кредитора йому не надано (а.с.108-109).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що 11 березня 2008 року відповідач подав товариству з обмеженою відповідальністю «Банк Русский Стандарт»заяву №74210045 на отримання кредиту на придбання автомобіля в сумі 52260 грн. на строк 1826 днів з 12 березня 2008 року по 12 березня 2013 року зі сплатою 11,99 % річних із встановленням щомісячного платежу в сумі 1680 грн. відповідно до наданого йому графіку (а.с.6,8,9-10), а також підписав умови надання та обслуговування кредитів ТОВ «Банк Русский Стандарт», в яких відображено порядок погашення заборгованості, дострокове вимагання заборгованості банком, забезпечення зобов'язань за договором, права та обов'язки клієнта та банку, відступлення права вимоги та інші умови (7).

Умови договору банком виконано, гроші в кредит видано, відповідачем куплено автомобіль (а.с.20-26).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з розрахунку та виписки з особового рахунку, останнє погашення заборгованості по кредитному договору відповідач здійснив 11 вересня 2008 року (а.с.13,15-16). Банк направив відповідачу повідомлення про дострокове погашення кредиту в зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків по договору (а.с.19), однак кредит не погашено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не дотримався порядку та форми укладення договору відступлення вимоги, а також не надано відповідачеві доказів переходу прав вимоги до нового кредитора, проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги -це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням (ст.516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документі, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, якає важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).

Відповідно до розділу 7 укладеного між сторонами договору банк має право відступити повністю або частково свої права вимоги за договором, при цьому банк має право розкривати такій особі необхідну для здійснення такого відступлення інформацію про кредит, заборгованість клієнта, а також надавати таким особам відповідні документи, в тому числі анкету, заяву, умови. При цьому банк має право, тобто незобов'язаний, направити клієнту повідомлення про здійснене відступлення права вимоги.

Із зазначеними умовами відповідач погодився, про що свідчить його підпис (а.с.7), тому його доводи про розголошення банківської таємниці без його згоди є безпідставними.

Відповідно до ст.514 ЦК України заборона на заміну кредитора в кредитних правовідносинах відсутня.

03 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк Русский Стандарт»та товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» в письмовій формі укладено договір відступлення права вимоги №36, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до фізичних осіб по кредитним договорам, укладеним між банком та позичальниками, зазначеними в реєстрі позичальників (додаток №1 до цього договору) (а.с.29-30).

В реєстрі позичальників від 03 грудня 2010 року під №18 значиться прізвище відповідача із зазначенням кредитного договору №74210045 та суми заборгованості (а.с.31).

Актом від 03 грудня 2010 року (а.с.32) підтверджується, що банк передав позивачу всі необхідні документи, зокрема, кредитні договори, заяви позичальників, їх анкети, графіки платежів, розрахунки заборгованості, в тому числі і ті документи, які стосуються заборгованості відповідача ОСОБА_2 та додані позивачем до позовної заяви (а.с.6-10,13,15-16).

Наведене свідчить про те, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив, що йому у встановленому законом порядку перейшло від банку право вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008 року, а висновок суду про недоведеність прав позивача є безпідставним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( ч. 2 і ч.3 ст.215 ЦК України ).

Кредитний договір та договір відступлення права вимоги не визнані судом недійсними.

Відповідачем зобов'язання за кредитним договором не виконано ні перед банком, ні перед новим кредитором, останній платіж сплачено 11 вересня 2008 року, розмір заборгованості ним не оспорюється (а.с.59-60, 108-109).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу заборгованість за кредитним договором в сумі 91531 грн. 53 коп., яка складається з заборгованості станом на 02 грудня 2010 року 52910 грн.51 коп., з яких кредит 47407 грн.74 коп., відсотки 2310 грн.87 коп., комісія 2586 грн.90 коп., плата за пропуск платежів 600 грн.,комісія 5 грн., а також пеня станом на 20 березня 2011 року із розрахунку 0,2 % за кожен день прострочення за 365 днів, що становить 38621 грн.02 коп., що підтверджується розрахунком (а.с.4,13,17,19).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і його висновки не відповідають обставинам справи, що згідно з п.3 і п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України позивачеві суд присуджує з відповідача понесені судові витрати у справі: судовий збір в сумі 915 грн.32 коп. та витрати на інформаційно-технічний забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів»задовольнити .

Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2012 року.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів»заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 91531 грн.53 коп., судовий збір в сумі 915 грн.32 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

судді: