ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 40059/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася 01.02.2011 року в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, просить нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по день прийняття судового рішення відповідно до рішень Конституційного Суду України.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної категорії дитини війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказаний вище період має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така допомога виплачувалася в значно меншому розмірі.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено. Зобов'язано сторону відповідача здійснити позивачці перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 серпня 2010 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2011 року позовні вимоги позивачки про нарахування та виплату соціальної допомоги за період з 09.07. 2007 року по 01.08.2010 року залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка, має статус дитини війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Частиною 2 ст. 8 і ч. 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй . При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативного-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у 2010 році відповідачем було виплачено підвищення до пенсії у значно меншому розмірі.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Отже при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч. 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Позивачка звернулася із позовом до суду 01.02.2011 року, як це вбачається із штампу на позовній заяві, отже з урахуванням вимог ст. 99 КАС України позов підлягає до задоволення в межах шестимісячного строку.

З аналізу наведених правових норм та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивачки щодо нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 01 серпня 2010 року являються обґрунтованими, виходячи зі строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2011 року по справі № 2а-555/11/0913 - без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Р.Й. Коваль

В.Я. Макарик.