П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоТітова Ю.Г.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Терлецького О.О., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» (далі - Товариство) до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - МДПІ) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
У вересні 2009 року Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до МДПІ про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2009 року № 0000792311/0, яким йому визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 510 грн за неподання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) (скороченої).
На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що перехід платника ПДВ на спеціальний режим оподаткування із зазначеного податку передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон
№ 168/97-ВР), а отже, і подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є його правом, а не обов'язком.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
9 серпня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 5 травня 2011 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове, яким позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, МДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).
На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року у справі № АС12/249-08 за позовом Товариства до МДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яка, на думку МДПІ, підтверджує неоднаковість правозастосування касаційним судом.
Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню.
Так у справі, рішення в якій МДПІ надала на підтвердження доводів, наведених у своїй заяві, касаційний суд дійшов висновку, що встановлений пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР спеціальний режим оподаткування поширюється і на Товариство, а тому подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є обов'язком, а не правом останнього.
Натомість у справі, яка розглядається, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що використання платником податків пільг, передбачених
пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, є його правом.
Зазначені рішення свідчать про різне застосування касаційним судом норм права, які регулюють права та обов'язки платника ПДВ - сільськогосподарського товаровиробника щодо застосування спеціального режиму оподаткування та, відповідно, подання до податкового органу податкової декларації з ПДВ (скороченої).
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із такого.
У пункті 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР зазначено: «до 1 січня
2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 лютого 1999 року № 271 затвердив Порядок, у пункті 2 якого зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Суди встановили, що Товариство у період, що перевірявся, було платником фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага реалізації ним сільськогосподарської продукції у 2007 році склала 92,2 відсотка.
За змістом зазначених вище норм права спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є його обов'язком.
З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2011 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяву Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийЮ.Г. Тітов
Судді:М.І. БалюкВ.П. Барбара
І.С. БерднікЛ.Ф. Глос
Т.В. ГошовськаМ.І. Гриців
В.С. Гуль В.І. Гуменюк
М.Б. ГусакА.А. Ємець
Т.Є. ЖайворонокВ.В. Заголдний
Г.В. КанигінаМ.Р. Кліменко
Є.І. КовтюкП.І. Колесник
М.Є. КороткевичО.А. Коротких
В.І. КосарєвО.В. Кривенда
О.Т. КузьменкоН.П. Лященко
В.Л. МаринченкоВ.В. Онопенко
Л.І. ОхрімчукП.В. Панталієнко
М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар
П.П. ПилипчукО.І. Потильчак
Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко
А.І. РедькаЯ.М. Романюк
Ю.Л. СенінО.О. Терлецький
В.Ф. ШколяровА.Г. Ярема