ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. Справа № 56423/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2011 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА :

14 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2009 і 2010 роки і до дати набрання сили постановою суду, і надалі, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі за період з 14 серпня 2010 року по 26 квітня 2011 року на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум - протиправними . Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити з 14 серпня 2010 року по 26 квітня 2011 року позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 14 серпня 2010 року по 26 квітня 2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 14 серпня 2010 року по 26 квітня 2011 року, у відповідності до заявлених вимог.

Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Упраління Пенсійного фонду України в Калуському районі, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за вказані періоди помилково застосував норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 14 лютого 2011 року. З посиланням на ст. 99 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період до 14 серпня 2010 року. Проте, помилково відмовив у задоволені позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 13 серпня 2010 року включно, а не залишив їх без розгляду, як цього вимагає ст.100 КАС України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2011 року в справі №2а-4799/11 змінити, доповнивши резолютивну частину наступним абзацом: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 13 серпня 2010 року включно залишити без розгляду».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

.

Головуючий: Гулид Р.М.

Судді: Улицький В.З..

Каралюс В.М.