ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 р. Справа № 73691/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулида Р.М.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання підвищення пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивачка посилалася на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їй було нараховано пенсію, в 2007-2009 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати їй пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивачка просила стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на її користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011 року позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13 квітня 2009 року з урахуванням вже виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є частково правильними.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачки в частині соціальних виплат за період з 09.07.2007року по 31.12.2007 року є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення, тобто була відновлена з 22.05.2008 року колишня редакція статті 6 Законі та надалі не зупинялась, тому вимоги позивачки щодо виплати підвищення до пенсії підлягають до задоволення з 22.05.2008 року.
Суд першої інстанції неправомірно залишив без розгляду позовні вимоги за період з 2007 року по 13 квітня 2009 року, оскільки позивачка звернулася з позовом на момент коли редакція ст.99 КАС України передбачала застосування річного строку звернення до суду та відмову в задоволенні позову якщо на застосуванні наслідків пропуску річного строку наполягає одна із сторін.
Оскільки відповідач не наполягав на застосуванні наслідків пропуску річного строку, тому колегія суддів приходить до переконання що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року слід задовольнити.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 195, ст. 197 ч.1, ст. 198, ст. 202 ч.2, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011 року у справі №2а-7211/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді : В.З. Улицький
В.М. Каралюс