АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1735/2012
Головуючий по 1-й інстанції Кузіна Ж.В.
Суддя-доповідач: Карнаух П. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді: Карнауха П.М.
Суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом, стягнення пені
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 31 липня 2008 року був укладений кредитний договір про надання коштів у розмірі 25000 грн. з нарахуванням 30 % річних, на строк до 29 липня 2011 року. На виконання зобов'язань по даному кредитному договору, 31.07.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 зобовязався нести солідарну відповідальність за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору утворилась заборгованість. Крім суми боргу, з відповідачів в солідарному порядку підлягають стягненню інфляційні втрати 1208 грн. 42 коп., 3 % річних у розмірі 384 грн. 71 коп. , нарахована пеня у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення сплати позивачу плати за користування кредитом у розмірі 18269, 59 грн. та 24684, 73 грн.
Сума заборгованості була стягнута з відповідачів рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2011 року.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2011 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.06.2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 листопада 2011 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2011 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2011 року скасовані в частині вирішення вимог про стягнення інфляції, 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та стягнення неустойки. В цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»задоволені частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк»інфляційні втрати 1208 грн. 42 коп.,
3 % річних 384 грн. 71 коп., нараховану пеню 20 000 грн., а всього 21593 грн. 13 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду змінити в частині стягнутої суми пені та ухвалити нове, яким розмір стягнутої пені зменшити до 12000 грн., посилаючись на те, що судом не було враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не застосовано п. 6 ст. 3 ЦК України щодо розумності та справедливості стягнутої суми пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Предметом оскарження є сума стягнутої місцевим судом пені, а тому рішення суду переглядається лише в цій частині.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 31 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №168-08/С , згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 25000 грн. на строк до 29 липня 2011 року з нарахуванням 30 % річних.
Виконання вказаного вище договору забезпечено договором поруки відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 прийняв на себе обовязок у повному обсязі, як солідарний боржник, відповідати перед кредитором за виконання зобовязань за договором, що був укладений між позивачем та ОСОБА_2
Відповідно до п.9.1. кредитного договору у випадку прострочення виконання позичальником своїх зобов"язань щодо повернення кредиту або сплати процентів, а також комісій позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка в день від суми невиконаних зобов"язань. Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов"язань по погашенню заборгованості.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «ВТБ Банк»про визнання кредитного договору недійсним, стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача прострочена заборгованість по кредитному договору у розмірі 23024 грн. 91 коп., інфляційні втрати 1878 грн. 53 коп., 3% річних 526 грн. 72 коп., прострочену заборгованість по процентам 12641 грн. 62 коп. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В звдоволенні зустрічних позовних відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2011 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.06.2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 листопада 2011 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2011 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2011 року скасовані в частині вирішення вимог про стягнення інфляції, 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та стягнення неустойки. В цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стягнута сума основного боргу по кредитному договору становить 23024 грн. 91 коп.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимог про стягнення інфляції, 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом та пені, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст.553,554 ЦК України).
У зв'язку з невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору утворилась заборгованість в сумі 23024 грн. 91 коп., тому позивачем нарахована пеня, індекс інфляції та 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлен ня спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, га рантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Ці способи спрямовані на упередження або зменшення обсягу негатив них наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов'язання. Їх відрізняють за ступенем впливу на боржника та засобами досягнення мети. Вони полягають у покладенні на боржника додаткових майнових обтяжень (неустойка, завда ток), у резервуванні майна, за рахунок якого можливо забезпечити майнові інте реси кредитора (застава), у залученні до виконання зобов'язання, поряд із борж ником, третіх осіб (порука, гарантія).
Дані види забезпечення виконання зобов'язання визначені нормами статті 546 ЦК України.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які борж ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикона ного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.3 т. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд при вирішенні питання щодо розміру пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, врахував те, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стан здоров'я відповідача відповідно до наданої медичної довідки про проходження нею лікування, її матеріальний стан та матеріальний стан відповідача ОСОБА_3, який у 2011 році не мав доходів та кредитних зобов'язань перед іншим банком.
А тому, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦПК України та обставин, на які посилалась відповідач ОСОБА_2, розмір нарахованої пені на загальну суму 42954 грн. 32 коп., необхідно зменшити до 20000 грн.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази.
Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Доводи апелянта про неврахування судом обставин, які дають підстави для зменшення розміру стягнутої пені не відповідають дійсності, оскільки місцевим судом було досліджені та враховані всі обставини на які посилалась ОСОБА_2, в результаті чого сума пені була зменшена та її розмір не перевищив розмір суми заборгованості основного боргу по кредитному договору.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Апелянтом тлумачення норм чинного цивільного законодавства проведено без повного та системного аналізу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Кривчун Т.О.
Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух