Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-2415/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.

При секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства „Банк „ТРАСТ" про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ВАТ „Банк „ТРАСТ" про визнання кредитного договору недійсним.

В позовній заяві зазначав, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3.

18.09.2008 року відповідачка без його відома уклала кредитний договір з ВАТ „Банк „ТРАСТ". Відповідно до умов договору, ОСОБА_3 вже сплатила ВАТ „Банк „ТРАСТ" комісійну винагороду в розмірі 1000 грн., щомісяця повинна сплачувати грошові кошти в сумі 672 грн. 30 коп., а також повернути кредитні кошти в розмірі 25000 грн. на день спливу строку кредиту або достроково, що є значною грошовою сумою. Цей договір виходить за межі дрібного побутового договору. Він не був повідомлений про укладення ОСОБА_3 договору, й відповідно, згоди на його укладення він не надавав, більш того, якби до моменту підписання договору йому стало відомо про наміри ОСОБА_3, він би категорично був проти укладення договору.

Крім того, грошові кошти за договором не були використані в інтересах сім'ї, оскільки їх отримала інша особа -ОСОБА_4 і саме ця особа здійснювала оплату щомісячних відсотків за користування кредитом та щомісячної комісії. Вважає, що укладення договору відповідачами без його відому та без погодження з ним, порушує його права. З цих підстав просив визнати недійсним кредитний договір №R091.0005931 від 18.09.2008 року укладений між ОСОБА_3 та ВАТ „Банк „ТРАСТ" з моменту його вчинення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно посилався на положення ч. 1, 2 ст. 65 СК України, якою передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а при укладенні договір одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим подружжям без її , його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також стосовно цінного майна, згода другого з подружжя повинна бути подана письмово.

Отже згода іншого подружжя необхідна тільки на відчуження майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, а на отримання майна згода іншого подружжя не потрібна.

Відповідно до умов кредитного договору вбачається, що він не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. Умови цього кредитного договору є зобов'язальними тільки для його сторін та не створюють жодних наслідків для другого з подружжя.

Вищевикладене узгоджується з рекомендаціями пункту 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому зазначено: При оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого.

Положення статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

При оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

З огляду на вищевикладене посилання ОСОБА_2 на необхідність отримання його згоди на укладання даного кредитного договору є безпідставними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про визнання недійсним кредитного договору задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин не може бути визнано недійсним за ч. 1 ст. 203, ч . 1 ст. 215 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відображають позицію позивача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: