Справа № 2-4357/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року року Подільський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді: Войтенко Т.В.

за участю секретаря: Волошина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «Універсалбанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та додатку до нього недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного банку «Універсалбанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та додатку до нього недійсним.

Позовні вимоги позивачкою уточнювались та відповідно до останньої редакції позовної заяви ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитно-заставний договір, укладений між нею та ПАТ „Універсалбанк" 15.06.2007 р., та визнати недійсним додаток до цього договору „Графік погашення боргу".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.06.2007 року між позивачем та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсалбанк», було укладено кредитний договір №06/1868к-02-07, відповідно до якого відповідач надав позивачці кредит у розмірі 50 000 дол.США зі сплатою 12,5 % річних строком на 120 місяців.

Для забезпечення виконання зобов'язань позивачкою було оформлено договір іпотеки, відповідно до якого нею передано в заставу банку квартиру АДРЕСА_1.

Підставами для визнання договору та додатку до нього недійсним зазначає наступне.

Для видачі кредиту відповідно до п.4.2 кредитного договору відповідач повинен був відкрити позичковий рахунок НОМЕР_1 та рахунок для нарахування та сплати процентів НОМЕР_2. Причому відповідач відповідно до умов договору повинен був надати позивачці готівкові долари США, без відкриття поточного рахунку, прямо з позичкового, що згідно нормативних актів НБУ заборонено.

Крім того, умови кредитного договору були нав'язані позивачці, оскільки договір було укладено у стандартній формі та позивачка лише могла приєднатися до його умов. Запропонувати свої умови договору або взагалі відмовитись від підписання договору позивачка не могла, оскільки була обтяжена договором іпотеки, сплатила страховку та винагороду банку. Тому позивачка могла тільки приєднатися до умов кредитного договору, які були розроблені банком відповідно до їх формулярів та стандартних форм.

Також підставою визнання кредитного договору недійсним вважає наявність в договорі умови про винагороду банку у розмір 1% від суми кредиту. Однак, в порушення Постанови №168 «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банк не мав права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку.

Просила також визнати кредитний договір недійсним з тих підстав, що банк в порушення Постанови №566 НБУ при оформленні договору не надав інформацію про сукупну вартість кредиту, про відсоткову ставку, зазначивши лише суму кредиту та надавши графік погашення заборгованості.

Посилалася також на неправомірність застосування для розрахунків за договором іноземної валюти, відсутність у відповідача індивідуальної ліцензії для здійснення валютних операцій.

Також, вважає що відносно неї було застосовано нечесну підприємницьку практику та введено в оману, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" є підставою для визнання договору та додатку до нього недійсним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив, що позивачці бракувало знань як споживачки для укладення кредитного договору, їй не було надано інформацію про всі умови договору, не попереджено, що вона отримає кошти не в доларах США, а лише їх еквівалент. Позивачку було введено в оману при укладенні кредитного договору, оскільки не було роз'яснено усі вимоги Закону України „Про захист прав споживачів" та вона повною мірою не змогла скористатися своїми правами.

Графік погашення заборгованості складено лише в доларах США, а тому порушує права позивачки знати вартість кредиту у національній валюті.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2007 року між позивачем та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсалбанк», було укладено кредитний договір №06/1868к-02-07, відповідно до якого відповідач надав позивачці кредит у розмірі 50 000 дол.США зі сплатою 12,5 % річних строком на 120 місяців.

Умови договору та процедуру укладення такого договору позивачка вважає незаконними та такими, що порушують її права, у зв'язку чим звернулася до суду з даним позовом.

Укладений кредитний договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договорів не висловлювали.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами є несправедливими до позивача, оскільки при підписанні договору позивач мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору і протягом дії вказаного договору не звертався за захистом свого права.

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і порядку, встановленому законом.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» видача кредитів в іноземній валюті віднесена до валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральної та індивідуальної ліцензії НБУ.

З огляду на відсутність нормативних умов для застосування індивідуальної ліцензії щодо валютних операцій, єдиною правовою підставою здійснення валютних операції є наявність генеральної ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має банківську ліцензію та дозвіл на здійснення валютних операцій, а відтак, посилання позивача на відсутність у відповідача дозволу на здійснення валютних операцій, що призвело до недійсності договору, є безпідставним.

Таким чином при укладенні кредитного договору вимоги ст. 203 ЦК України виконані, тому підстав для його визнання недійсним з вказаних в позовній заяві підстав не вбачається.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору ОСОБА_1 погодилася, що шляхом підписання договору вона підтверджує факт ознайомлення з умовами кредитування та відкриття рахунку, з тарифами та всіма сумами коштів, які вона повинна сплатити за договором.

За таких обставин, посилання представника позивача на ті обставини, що банком не дотримано вимог чинного законодавства при наданні кредиту, порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги Постанови Правління НБУ від 10 травня 2007 р. «Про затвердження правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», оскільки банком не надано інформацію по умови кредиту, щодо сукупної вартості кредиту, з договором кредиту ознайомлено лише після оформлення іпотеки та договору страхування, передбачено несправедливі для позивачки умови повернення кредитних коштів, нав'язано комісію, суд вважає безпідставними, оскільки вони не доведені у судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи, зокрема п. 8.1. кредитного договору.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що під час укладання кредитного договору сторонами було порушено встановлені ст. 203 ЦК України вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а відтак і про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

З огляду на те, що вимога про визнання недійсним додатку до договору є похідною від вимоги про визнання кредитного договору недійсним, у задоволенні якої судом відмовлено, суд приходить до висновку і про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним додатку до договору „Графік погашення заборгованості"

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 потрібно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 192, 203, 216, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст. ст. 3-14, 60, 88, 213- 215, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні її позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Войтенко Т. В.