2607/624/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2012 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Декаленко В.С.
при секретарі - Пасюк О.А.
представника відповідача - ВЧ А0515 - Болінського С.С.
представника відповідача - ГУ ПФУ в м. Києві - Лакомського Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0515, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення, мотивуючи свої вимоги тим, що він колишній військовослужбовець Збройних Сил України, на даний час військовий пенсіонер. Звільнений з посади начальника групи - заступника начальника відділу військової частини А0515, мав військове звання полковник та 28 років загальної вислуги.
Зазначає, що пенсія за вислугу років йому призначена та виплачується з 13 січня 2011 року. І на сьогодні його пенсійне забезпечення складається з наступних складових, зокрема:
надбавки за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки -
50 % посадового окладу; премії - у розмірі 10%.
Посилається на те, що на його інформаційний запит до військової частини А0515 від 1 грудня 2011 року стосовно надання інформації щодо змін щомісячних розмірів грошового забезпечення за його посадою, які відбулися після його звільнення під час організаційних змін, листом командир військової частини А0515 (вих. №222/4/1983 від 09.12.2011 року) йому повідомив, що військовослужбовцям, які проходять військову службу на посаді, з якої він був звільнений виплачуються наступні розміри додаткових видів грошового забезпечення: з 1 жовтня 2011 року, згідно із наказом командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294 премія виплачується у розмірі до 50% посадового окладу. Розмір інших щомісячних складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати та ін.) за його посадою протягом 2011 року не змінювався.
Зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Звертає увагу суду на те, що відповідно до преамбули Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Зміст пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, нерозривно пов'язане з соціальним і правовим захистом військовослужбовців: у сфері грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки під час обрахунку пенсійного забезпечення та проведення його перерахунку в основу покладається грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу у відповідних військових формуваннях, створених законодавчим органом влади України - Верховною Радою України.
Зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців є гарантією держави, до такого висновку можливо дійти з огляду на зміст статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 року № 2011 - XII. Відповідно до змісту зазначеної статті встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Також, на загальнотеоретичному рівні, грошове забезпечення є гарантією, а не правом військовослужбовця, що знайшло своє відображення у вимогах цитованої вище статті.
До складу грошового забезпечення, відповідно до вимог статті 9 цього ж Закону, входить в тому числі і премія. Отже, з огляду на те, що до складу грошового забезпечення згідно вимог закону входить премія, а грошове забезпечення є гарантією, отже і премія, що виплачується військовослужбовцям є гарантією, яку надає держава військовослужбовцям, з огляду на ту функцію, яка покладена Конституцією України на Збройні Сили України.
Посилається на те, що з метою певним чином підвищити рівень грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в досить не легкий життєвий період, стимулювати військовослужбовців до виконання військового обов'язку на належному рівні, стимулювати закріплення кваліфікованих військових кадрів, залучити до виконання військового обов'язку нових, кваліфікованих кадрів задля створення професійної армії, виконати гарантію, яку взяла на себе держава щодо грошового забезпечення військовослужбовців та з огляду на ті функції, які покладені на Збройні Сили України, командиру військової частини А0515, беручи до уваги наданий Кабінетом Міністрів України дозволено виплачувати премію у межах бюджетних видатків (підпункт 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»). Проте, конкретний максимальний розмір преміювання військовослужбовців Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» не визначено, а отже командир, відповідно до наданих йому повноважень має право встановлювати розміри преміювання самостійно.
Зазначає, що Рішенням командира військової частини А0515, Наказ командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294, було збільшено розмір премії військовослужбовцям, які в наступному і виплачувались військовослужбовцям Збройних Сил України. Тобто, структура грошового забезпечення не змінювалось, а змінився лише розмір премії і нового виду грошового забезпечення не вводилось.
Звертає увагу суду на те, що відповідно до Наказу Міністра оборони України № 400 від 11.11.1998 року «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України» встановлено, що НАКАЗ - основний розпоряджувальний документ (нормативно-правовий акт) військового управління, виданий на правах єдиноначальності командиром військової частини (начальником установи), містить норми, обов'язкові для виконання підлеглими. І за таких обставин не вбачається підстав вважати, що наказ командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294 не є нормативно-правовим актом.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.08.05 року
№ 371-р встановлено, що Міністерство юстиції України, зобов'язане проводити перевірки нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та листів, що встановлюють правові норми з повідомленням Кабінету Міністрів України та негайного скасування таких нормативно-правових актів.
Зазначає, що на сьогоднішній день наказ командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294 не підлягає скасуванню у відповідності до цитованого Розпорядження Кабінету Міністрів України оскільки виданий у відповідності до статті 19 Конституції України.
Посилається на те, що відповідно до пункту 24 Постанови Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону (2262-12) уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.»
Зазначає, що порівнюючи цитовану норму Постанови Правління пенсійного фонду України з статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на яку постанова правління у пункті 24 посилається, вбачається певна розбіжність між вказаними нормами.
Так відповідно до статті 63 встановлено, що перерахунок проводиться: у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
А в той же час Постанова правління Пенсійного фонду України, визначила, що … після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством…
Звертає увагу суду на те, що закон має вищу юридичну силу поряд з іншими підзаконними нормативно-правовими актами України, а постанова правління Пенсійного фонду України є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому застосуванню підлягає норма закону, в якій не йдеться мова про те, що зміна розміру виду грошового забезпечення повинна бути проведена нормативно-правовим актом, як те зазначає відповідач.
На його думку в даній ситуації, підлягає застосуванню Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині того, що перерахунок проводиться у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. А оскільки зміна розміру грошового забезпечення відбулась у відповідності до наказу командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294, то й його розмір пенсійного забезпечення підлягав перерахунку з урахуванням премії 50 відсотків, який фактично виплачується військовослужбовцям за посадою, яку він займав перед звільненням.
Крім того зазначає, що йому не враховано надбавку за спеціальні завдання у розмірі 70 відсотків посадового окладу.
Наказом командира військової частини А0515 від 25.01.2008 року №17 була затверджена Інструкція про порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини А0515, у якої не має жодних обмежень щодо розміру надбавок, які виплачується за посадою, з якої він був звільнений з військової служби.
Посилається на те, що розмір вищезазначеної надбавки встановлювався командиром військової частини А0515 у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, що визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України на відповідний рік та не може впливати на розмір його пенсії.
Зазначає, що у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини А0515, що виникли станом на 01.01.2008 року, у довідках про грошове забезпечення для перерахунку пенсій розмір надбавок визначався з порушенням вимог статті 63 Закону, а саме не у розмірах встановлених законодавствам, а у середніх розмірах що виплачувався військовослужбовцям військової частини А0515.
Звертає увагу суду на те, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звуження прав громадян, у тому числі його прав, а тому не можливо посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання зобов'язань в частині своєчасного перерахунку пенсії та визначення розмірів, які встановлені законодавством.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання пенсії, яка прямо передбачена законом. У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.
Позивач в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ВЧ А0515 в судовому засіданні просить суд вирішити спір на розсуд суду, оскільки позивач будь-яких позовних вимог до них не ставить.
Представник відповідача - ГУ ПФУ в м. Києві в судовому засіданні проти вимог заперечує в повному обсязі, мотивуючи тим, що головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, як орган державної влади, який керується у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами та указами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України виплачує пенсію позивачу відповідно до вимог чинного законодавства. У зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - ВЧ А0515, представника відповідача - ГУ ПФУ в м. Києві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3, колишній військовослужбовець Збройних Сил України, на даний час військовий пенсіонер, перед звільненням з військової служби обіймав посаду начальника групи - заступника начальника відділу військової частини А0515, мав військове звання «полковник» та 28 років вислуги, на даний час перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та йому з 13 січня 2011 року призначена та виплачується пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 12, 13, 14, 40-52).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 40-52), пенсійне забезпечення позивача на даний час складається з наступних складових, зокрема: надбавки за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки - 50 % посадового окладу; премії - у розмірі 10%
Стаття 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначає, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Згідно із статтею 51 зазначеного Закону, перерахунок пенсій, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Судом встановлено, що позивач 01.12.2011 року звернувся до військової частини А0515 із інформаційним запитом стосовно надання інформації щодо змін щомісячних розмірів грошового забезпечення за його посадою, які відбулися після його звільнення під час організаційних змін і Листом командира військової частини А0515 №222/4/1983 від 09.12.2011 року йому було повідомлено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу на посаді, з якої він був звільнений виплачуються наступні розміри додаткових видів грошового забезпечення: з 1 жовтня 2011 року, згідно із наказом командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294 премія виплачується у розмірі до 50% посадового окладу. Розмір інших щомісячних складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати та ін.) за його посадою протягом 2011 року не змінювався (а.с.16).
Судом встановлено, що 13 лютого 2008 року, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92р. N 393».
Відповідно до ч. 4 п. 5 зазначеного Порядку, для перерахунку пенсії враховуються інші щомісячні надбавки, доплати, підвищення та щомісячна премія у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Частиною 5 пункту 5 Порядку передбачено, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) для перерахунку пенсії не враховується.
Преамбула Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Аналізуючи вищезазначені норми нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що пенсійний орган зобов'язаний був провести перерахунок розміру пенсії позивача, з видів грошового забезпечення, що виплачується за посадою яку він займав на день звільнення, у розмірах, встановлених постановою № 1294 та в порядку встановленому постановою № 393, та постановою № 3-1.
Однак незважаючи на вищезазначене пенсія останньому не була перерахована у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393» від 13 лютого 2008 року № 45.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача - ГУ ПФУ в м. Києва на Постанову Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в якій зазначено, що пенсія перераховується після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Оскільки в даному випадку, підлягає застосуванню Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу поряд з іншими підзаконними нормативно-правовими актами України, в частині того, що перерахунок проводиться у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. І судом встановлено, що зміна розміру грошового забезпечення відбулась у відповідності до Наказу командира військової частини А0515 від 5 жовтня 2011 року № 294, а тому розмір пенсійного забезпечення позивача підлягав перерахунку з урахуванням премії 50 відсотків, який фактично виплачується військовослужбовцям за посадою, яку він займав перед звільненням.
Крім того суд прийшов до висновку, що позивачу також була занижена надбавка за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки, виходячи з наступного.
Так, Наказом начальника ГУР МО України від 25.01.2008 року № 17 була затверджена Інструкція про порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини А0515, у якої не має жодних обмежень щодо розміру надбавок, які виплачується за посадою, з якої позивач був звільнений з військової служби.
Наказом командира ВЧ А0515 від 18.03.2009 року затверджений перелік типових посад співробітників ВЧ А0515, яким можуть встановлюватися певні надбавки.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично за посадою, з якої позивачу перераховується пенсія, надбавка за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки виплачується у розмірі 50 відсотків посадового окладу, хоча її максимальний розмір становить 70% відповідно до п. 5 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 року.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, розмір вищезазначеної надбавки позивачу встановлювався командиром ВЧ А0515 у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, що визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України на відповідний рік та не може впливати на розмір пенсії позивача. У зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ А0515, що виникли станом на 01.01.2008 року, у Довідках про грошове забезпечення для перерахунку пенсій розмір надбавок визначався з порушенням вимог статті 63 Закону, а саме не у розмірах встановлених законодавствам, а у середніх розмірах що виплачувався військовослужбовцям ВЧ А0515. І за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошового забезпечення у повному обсязі створилася ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися грошове забезпечення військовослужбовцям ВЧ А 0515 та у яких розмірах виплачувати надбавки введенні постановою № 1294.
Тобто враховуючи вищевикладене, розмір надбавки, визначений у довідці, не відповідає фактичному розміру надбавок, що виплачувалися за посадою з якої позивачу перерахована пенсія.
Враховуючи те, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звуження прав громадян, у тому числі позивача, ВЧ А0515 не може посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Стаття 24 Конституції України визначає, що всі громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед Законом. Рівність громадян, зокрема військовослужбовців, перед Законом полягає і у їх рівному праві на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, а тому військовослужбовці, які займали рівні за штатною категорією посади, мають однакове військове звання, тривалість та умови проходження служби і не відрізняються за іншими ознаками, отримуючи пенсію, повинні мати і однаковий її розмір, який не може залежати від часу виходу па пенсію та наявності або відсутності бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення з якого нараховується пенсія.
Наявність такої диспропорції у розмірах грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується пенсія, а саме різниця у розмірах надбавок з яких перераховується пенсія та які фактично виплачуються є по суті ущемленням правах позивача, що не відповідає змісту положень статті 24 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право па забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника; безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 17, 21, 24, 46, 56 Конституції України, ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та від 07.11.2007 року № 1294, постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», керуючись ст.ст. 158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_3 з 11.07.2011 року із врахуванням:
- надбавки за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки у
розмірі 70% посадового окладу;
- премії у розмірі 50% посадового окладу;
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_3 різницю між фактично виплаченим розміром пенсії і розміром пенсії, що підлягала виплаті відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Декаленко В. С.