ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 59718/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М.,

Коваля Р.Й.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі і Дрогобицькому районі Львівської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2011р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі і Дрогобицькому районі Львівської області (далі по тексту - управління) в якому просить визнати неправомірними дії управління з нарахування і сплати щомісячної державної соціальної доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, зобов'язати нарахувати як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ»Про соціальний захист дітей війни», зобов»язати управління нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу за період з 2006 по 2007 роки та 2009-2010 роки відповідно до ст.. 6 ЗУ»Про соціальний захист дітей війни»- 30 % мінімальної пенсії за віком , визначеної відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року заявлений позов задоволено. Визнано дії управління по не нарахуванні та невиплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни-неправомірними. Зобовязати управління нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 26 квітня 2011 року по 22 травня 2011 р., виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « з урахуванням фактично сплачених сум.

Зобов»язано управління виконати постанову негайно.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до ст.. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч.1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Керуючись ст. ст. 160,183-2, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі і Дрогобицькому районі Львівської області - задоволити частково, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011р. у справі №2а-1306/3498/11 в частині її допущення до негайного виконання змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

У іншій частині постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

Р.Й.Коваль