ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2012 р. Справа № 21/5007/115/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоУліцького А.М.,
суддів:Мачульського Г.М., Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_4
на постановувід 28.03.12 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№21/5007/115/11
господарського судуЖитомирської області
за позовомПрокурора Коростишівського району в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації
до1. Коростишівської районної державної адміністрації 2. Приватного підприємця ОСОБА_4
провизнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідачів:2. ОСОБА_5, дов.; ОСОБА_6, дов.
від ГПУ:Громадський С.О., посв.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Коростишівського району звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.09.10 №448 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення -землі промисловості", визнання недійсним укладеного між адміністрацією та Приватним підприємцем ОСОБА_4 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2 га для виробничого використання (реконструкції приміщення пожежного депо під цех по обробці деревини), а також визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №870607 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 та зареєстрований за №011021100094.
Позов мотивовано перевищенням Коростишівською районною державною адміністрацією своїх повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, зважаючи на положення ст. 122 ЗК України.
Коростишівська районна державна адміністрація проти позову заперечила, посилаючись на те, що в області склалася практика продажу земельних ділянок, які перебувають у користуванні, за рішеннями районних державних адміністрацій. Також адміністрація доводить хибність посилань прокурора на положення ст. 122 ЗК України.
Рішенням від 13.12.11 господарський суд Житомирської області (суддя Вельмакіна Т.М.) припинив провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через виникнення спору в цій частині між суб'єктами владних повноважень, а в решті позовних вимог відмовив, оскільки вони ґрунтуються лише на недійсності розпорядження.
Постановою від 28.03.12 Рівненський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. -головуючий, Юрчук М.І., Василишин А.Р.) рішення суду першої інстанції скасував, а позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з підстав їх доведеності.
Ухвалою від 22.05.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, у якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції положень ст.ст. 12, 116, 123, 141, 152 Земельного кодексу України, п. 6 ч. 1 ст. 12, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Від Вільнянської сільської ради 06.06.12 надійшло клопотання про залучення її в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів та скасування постанови суду апеляційної інстанції. У судовому засіданні колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання як таке, що є безпідставним та не відповідає вимогам ст. 107 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, згідно зі свідоцтвом про право власності на будівлю пожежного депо серія ЯЯЯ №679995 від 22.05.07 ОСОБА_4 належить приміщення пожежного депо у АДРЕСА_1.
Розпорядженням голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.09.10 №448 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення -землі промисловості" погоджено Приватному підприємцю ОСОБА_4 звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2 га, яка знаходиться в користуванні цієї особи на підставі договору оренди від 20.08.09, зареєстрованого в державному реєстрі за №3786, реєстраційний запис №040921100005 від 24.11.09, та вирішено продати земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі промисловості) згідно зі звітом про експертну грошову оцінку ПП ОСОБА_4 (власнику нерухомого майна на даній земельній ділянці) загальною площею 0,2 га, що розташована за межами населеного пункту АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу Вільнянської сільської ради вартістю 21340 грн. для виробничого використання (реконструкції приміщення пожежного депо під цех по обробці деревини). ПП ОСОБА_4 зобов'язано у двадцятиденний строк укласти з районною державною адміністрацією договір купівлі-продажу земельної ділянки та зареєструвати його в управлінні Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області, яке зобов'язано внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію, передати земельну ділянку за актом прийому-передачі.
На підставі цього рішення 19.11.10 відповідачі уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу, відповідно до п. 1.1 якого продавець (Коростишівська районна державна адміністрація) зобов'язалась передати у власність покупцеві (ПП ОСОБА_4) земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі промисловості загальною площею 0,2 га під господарськими будівлями і дворами для реконструкції приміщення пожежного депо під цех з обробки деревини (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що розташована на землях запасу Вільнянської сільської ради, яка була надана ПП ОСОБА_4 в користування згідно з договором оренди земельної ділянки від 20.08.09, зареєстрованого в державному реєстрі за №040921100003 від 24.11.09.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна відчужуваної земельної ділянки відповідно до звіту про експертну грошову оцінку, виготовленого ПП "Екстпрес-Сервіс" 01.04.10, та розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.09.10 №448 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення -землі промисловості" становить 21340 грн. без урахування ПДВ та має бути сплачена покупцем протягом 30 днів з моменту підписання цього договору.
На підставі вказаного договору ОСОБА_4 10.12.10 видано державний акт серії ЯЛ №870607 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, прокурор Коростишівського району заявив вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.09.10 №448, а також визнання недійсними названих договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.10 та Державного акту серії ЯЛ №870607.
Житомирська обласна державна адміністрація заявлені прокурором вимоги не підтримала, зазначивши про це у відзиві на апеляційну скаргу. Однак у силу ч. 6 ст. 29 ГПК України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Суд першої інстанції припинив провадження в справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасування спірного розпорядження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, дійшовши висновку про непідвідомчість господарським судам спору в цій частині, оскільки він виник між органами державної виконавчої влади, що підпорядковані один одному, та пов'язаний з реалізацією ними владних повноважень, спрямованих на здійснення управління в земельних відносинах. У зв'язку з цим суд відмовив у задоволенні решти позовних вимог як таких, що ґрунтуються лише на недійсності вищевказаного розпорядження.
Проте суд першої інстанції не врахував, що згідно з положеннями ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу тощо, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
З встановлених судами обставин вбачається, що спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням права держави реалізовувати повноваження власника земельної ділянки через уповноважений нею орган, яке відбулось, за доводами прокурора, внаслідок вступу в господарські правовідносини з ПП ОСОБА_4 Коростишівської районної державної адміністрації замість Житомирської обласної державної адміністрації. З огляду на таке суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відносини між учасниками даного спору мають приватноправовий характер, а відтак спір підвідомчий господарським судам. Отже, викладені у касаційній скарзі доводи з цього приводу підлягають відхиленню.
По суті спору суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог, оскільки Коростишівська районна державна адміністрація безпідставно розпорядилась спірною земельною ділянкою від імені держави як суб'єкта права власності.
У силу ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Статтею 17 ЗК України в п. (а) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч.ч. 3, 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Натомість, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Встановивши, що оспорюваним розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації передбачено передання у власність відповідача земельної ділянки промислового призначення за межами населеного пункту для реконструкції приміщення пожежного депо під цех з обробки деревини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення цією адміністрацією встановленої ст. 122 ЗК України компетенції щодо розпорядження земельною ділянкою від імені держави, а відтак правильно визнав недійсним це розпорядження, а також укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки та виданий ПП ОСОБА_4 державний акт на право власності на цю ділянку.
Сторони під час розгляду справи судами та ПП ОСОБА_4 у касаційній скарзі не спростували із посиланням на відповідні норми земельного законодавства вказаний висновок про відсутність у Коростишівської районної державної адміністрації повноважень по розпорядженню спірною земельною ділянкою від імені власника шляхом прийняття розпоряджень і укладення договорів купівлі-продажу. Доводи касатора про те, що застосування судом апеляційної інстанції ст. 122 ГПК України не ґрунтуються на вірному розумінні норм, які регулюють порядок продажу земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод -глави 20 ЗК України, підлягають відхиленню, оскільки наведені правові норми підлягають застосуванню в сукупності з іншими нормами земельного законодавства, що регулюють набуття прав на землю громадянами та юридичними особами, у тому числі ст.ст. 116, 122 ЗК України тощо.
У касаційній скарзі ПП ОСОБА_4 посилається також на визнання недійсним відповідного державного акту на спірну земельну ділянку в порушення положень ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України з огляду на наявність на цій ділянці належного скаржнику нерухомого майна. Однак такі доводи є безпідставними, оскільки під час розгляду справи скаржник не доводив обставини набуття ним права власності та видачі вказаного державного акту у зв'язку з переходом саме цього права від попереднього власника нерухомого майна. Навпаки, при розгляді справи встановлено, що вказаний державний акт виданий на підставі укладеного з Коростишівською районною державною адміністрацією договору купівлі-продажу, який є недійсним через невідповідність вимогам закону.
Стосовно ж незалучення до участі в справі Вільнянської сільської ради, до бюджету якої було зараховано 90% коштів від вартості земельної ділянки, слід зазначити, що вказана особа не є стороною оспорюваного договору, а стягнення сплачених за відповідним договором купівлі-продажу коштів не було визначено предметом даного спору.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.12 у справі №21/5007/115/11 господарського суду Житомирської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Мачульський
В.Швець