Справа № 2-35/2011

2/503/6513/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

01.06.2012

Артемівський міськрайсуд Донецької області в складі:

головуючого судді - Радченко Л.А.,

при секретарі - Мілевської О.І.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м.Артемівська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною, в якій вказала, що на підставі свідоцтва на право власності в порядку спадкування їй належали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а також, земельна ділянка за вказаною адресою. На протязі багатьох років позивачка користувалася вказаним будинком та земельною ділянкою, вирощувала овочі та фрукти, що було додатковим прибутком до невисокої пенсії. Влітку 2006 р. до неї звернулася відповідачка з проханням оформити будинок на неї внаслідок відсутності житла, при цьому, зазначивши, що позивачка залишиться господарем житла і буде продовжувати користуватися як будинком, так і землею. Будучи малограмотною особою, яка хворіє, позивачка погодилася скласти заповіт на відповідачку за зазначеною умовою продовжувати володіти майном. Підготовкою документів займалася відповідачка, яка 14.06.2006 р. відвезла її до нотаріуса, де було запропоновано поставити підпис. Вважаючи, що вона укладає заповіт, позивачка не читала документ, який підписала. Ніяких грошей відповідачка не платила позивачеві, яка не розуміла та не знала, що власником будинку та земельної ділянки стала відповідачка. Позивачка наполягає, що вважала, що підписала заповіт, більше того, після цього продовжувала користуватися і будинком, де також, знаходиться її майно, і землею, в травні 2008 р. внесла особисто 200 грн. для капітального ремонту водогону по вул.. Польова, де знаходиться будинок, але, з грудня 2008 р. в будинку стала проживати стороння особа, яка повідомила, що будинок не належить позивачці. Звернувшись до нотаріуса, від якого отримала копію документа, позивачка дізналася , що нею у 2006 році було укладено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за 5 грн., а не заповіт, як вона вважала. Позивачка вважає, що помилялася щодо природи документу, прав та обов,язків сторін внаслідок свого похилого віку, наявності хвороби та правової необізнаності, коли підписувала його у документ, вважаючи, що підписує заповіт.

Позивачка просить визнати договір купівлі-продажу між позивачкою та відповідачкою від 14.09.2006 р. будинку та земельної ділянки за адресо.: Донецька область, АДРЕСА_1, який посвідчено нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим номером 7393, недійсним .

В судове засідання позивачка не з,явилась, надала заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги, просить справу розглянути у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання двічі не з*явився, був повідомлений про час розгляду справи відповідно до ст..ст.74,76 ЦПК України. Приймаючи до уваги, що позивач за заявою не заперечує проти заочного розгляду справи, суд згідно зі ст. 224 ЦПК України ухвалив заочний розгляд справи.

Згідно письмовим запереченням відповідача остання позов не визнала, зазначивши, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки було укладено з ОСОБА_1, яка доводиться відповідачеві бабусею і під час укладання угоди повністю розуміла природу правочину, який було укладено за ініціативою позивачки, яка хвилювалася, що за станом здоров,я не встигне оформити будинок на відповідачку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлений той факт, що згідно до договору купівлі-продажу жилого будинку і земельної ділянки від 14.09.2006 р. , який посвідчено нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим номером 7393, ОСОБА_1 продала , а ОСОБА_2 купила жилий будинок з усіма спорудами і забудовами, що розташований в АДРЕСА_1, і земельну ділянку, що розташована в м.Артемівську за тією ж адресою, на території Артемівської міської ради, розміром 864,00 кв.м.

Згідно до умов вказаного договору продані жилий будинок та земельна ділянка будуть передані покупцю продавцем шляхом передачі в день посвідчення договору ключем і технічної документації. Цей продаж здійснений за 5,00 грн., які отримані продавцем ще до підписання цього договору.

Також, в судовому засіданні встановлено, що позивачка є особою похилого віку, малограмотна. Більше того, знаходилась на лікуванні в клінічній психіатричній лікарні, що підтверджується медичної довідкою. Крім того, за договором інвентаризаційна оцінка будинку та земельної ділянки складає відповідно 5323,00 грн. та 7145,28 грн.

Судом встановлено, що на час підписання угоди відповідач та позивач мали добрі родинні стосунки , і як зазначила позивачка у позові, при укладенні договору вважала, що підписує заповіт ; позивачка до грудня 2008 року продовжувала утримати житло та вважала себе власником, постійно виявляла бажання володіди зазначеним майном , здійснювати за ним догляд в подальшому , що і стало причиною звернення до суду.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент укладання угоди позивач дійсно вважала, що укладає заповіт, але помилилася щодо природи даного правочину та уклала договір купівлі-продажу, який не мала наміру укладати. При цьому, судом звертається увага й на ті обставини, що сторони по справі є близькими родичами, тобто, відповідачка доводиться онучкою позивачеві. За договором будинок та земельну ділянку продано лише за 5 грн., що є неспіврозмірним з розміром інвентаризаційної оцінки майна, а під час розгляду даної справи сторони в інших судових провадженнях намагалися укласти мирову угоду по спірному договору, більше того, відповідачка зверталася до суду з заявою про визнання такого правочину удаваним . З огляду на вказане, з урахуванням всіх обставин справи , віку та стану здоров,я позивача, суд вважає, що у позивачки були підстави вважати, що вона укладає заповіт.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, укладаючи договір купівлі-продажу будинку, помилялася не лише в мотивах угоди, а і в сприйнятті природи договору, його умов, своїх та відповідача прав і обовязків. Така помилка є істотною саме для позивача як сторони угоди, враховуючи його вік, стан здоровя та обставини, за яких укладався договір .

Тобто, під час вчинення позивачем оспорюваного договору купівлі-продажу внутрішня воля останнього не відповідала її зовнішньому прояву - волевиявленню, в звязку з чим є підстави для визнання вказаного договору недійсним , як такого, що укладеного внаслідок помилки.

Відповідно до ст.ст. 60, 131 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч зазначеним вимогам закону не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження необгрунтованості заявленого позову .

Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову позивача сам факт наявності нотаріально посвідченої угоди купівлі-продажу житлого будинку, оскільки укладання зазначеної угоди було проведено з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: без встановлення дійсних намірів сторін до вчинення правочину нотаріусом, без з,ясування питання щодо відсутності у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину, без належного підтвердження факту передачі грошей продавцю та без отримання покупцем у власність та користування купленого за договором.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст.216 ЦК України передбачено зобов'язання сторони повернути другій у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Договір визнається недійсним з моменту його укладення, тобто позивачка ОСОБА_1 залишається власником будинку та земельної ділянки, а тому нема необхідності додатково визнавати за нею право власності на таке майно .

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись, ст.ст.5,6,10,88,107,208,215,224,225 ЦПК України, ст.ст. 202-205, 208-210, 215, 229 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.09.2006р. жилого будинку , з усіма спорудами і забудовами, що розташований в АДРЕСА_1, і земельної ділянки, що розташована в м.Артемівську за тією ж адресою, на території Артемівської міської ради, розміром 864,00 кв.м., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та який посвідчено нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим номером 7393.

Скасувати арешт на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 864 кв.м за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 45,50 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Артемівського міськрайсуду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На заочне рішення позивачем може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області, а у разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Л. А.Радченко