Головуючий по 1-ій інст. Івашкович І.І.                                                                           Справа № 22а-1010/08

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської обл. (№ 2а-863/07)                        Рядок статзвіту № 60

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ

19 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 25.06.2007р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ужгороді про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

17.05.2007р. позивач ОСОБА_1 звернувся до міськрайонного суду із позовом, в якому просить зобов'язати відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м.Ужгороді нараховувати і виплачувати йому щомісячно, починаючи з 01.01.2007р., доплату до пенсії в розмірі 1437 грн. 10 коп., а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати (а.с.3)

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 25.06.2007р. в задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову відмовлено за безпідставністю (а.с.17-19).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову міськрайонного суду оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянт вказує, що його вимоги торкаються нарахування і виплати пенсійного забезпечення, виходячи із вимог Закону України № 2291-IV від 23.12.2004р. “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ч.1 п.28 якого вказує про те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (а.с.21-22).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни пенсії або довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема інвалідам ІІ групи - на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком даній категорії пенсіонерів встановлюється постановами КМ України.

Згідно матеріалів справи позивачу виплачувалася оспорювана надбавка, виходячи із встановленої постановою КМ України № 1 від 03.01.2002р. “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої склав 19 грн. 91 коп.

Після прийняття Закону України від 09.07.2003р. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в дію з 01.01.2004р., вказана постанова КМ України не змінювалася та повинна застосовуватися при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, доводи апелянта про те, що встановлення йому відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” підвищення як інваліду Великої Вітчизняної війни ІІ групи в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії повинно здійснюватися на рівні прожиткового мінімуму є помилковим і суперечить вимогам чинного законодавства.

            Звідси, підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.94, 195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 25.06.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.