Справа № 2/1219/190/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Тарасова Д.С.

при секретарі Рєпкіній В.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, та з урахуванням доповнених позовних вимог просить стягнути з останнього на його користь витрати на лікування у сумі 10116,70 грн., та зобов'язати відповідача надати кошти на санаторно-курортні лікування у розмірі 14700 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 17.09.2006 року приблизно о 01-00 год. в районі бару «Ковчег»по вул. Октябрській смт. Білолуцьк в ході сварки відповідач завдав йому удару кулаком в обличчя, в результаті чого він упав на асфальтне покриття дороги. В результаті цього йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. Вироком Новопсковського районного суду від 02.04.2007 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. У зв'язку з ушкодженням його здоров'я виникла необхідність лікування та придбання ліків. Йому встановлена друга група інвалідності на строк до 2013 року. Санаторно-курортне лікування призначене йому відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 216 від 25.01.2012 року та довідки лікаря від 12.03.2012 року. Середня вартість санаторно-курортного лікування у Криму становить 350 грн. на добу, повний курс лікування -21 день, вартість однієї путівки становитиме 7350 грн., двох -14700 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених в позові, просив позов задовольнити, пояснив, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з проханням відшкодувати йому витрати на лікування, проте відповідач відмовився. Згідно рекомендацій ВКК йому необхідно санаторно-курортне лікування з оздоровлення верхніх дихальних шляхів та неврологічного профілю. Для визначення вартості санаторно-курортного лікування за одні сутки, він користувався даними Інтернету. До санаторіїв потрібних йому профілів він не звертався.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 6124,00 грн., посилаючись на те, що дати платіжних документів не співпадають з датами прийомів у лікарів, датами рецептів на придбання ліків, призначень лікарів. Вимогу позивача про зобов'язання відповідача надати кошти на санаторно-курортне лікування не визнає в повному обсязі у зв'язку з наступним. Позивач є інвалідом ІІ групи. Кожному інваліду передбачено індивідуальну програму реабілітації, яка передбачає лікування на стаціонарі та санаторно-курортне лікування. Згідно наданих позивачем документів, він відноситься до медичної групи інвалідів, санаторно-курортне лікування яких проводиться безкоштовно через органи соціального захисту населення.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.09.2006 року приблизно о 01-00 год., знаходячись в районі бару «Ковчег»по вул. Октябрській смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, відповідач під час сварки навмисно наніс один удар кулаком правої руки по обличчю позивача, від чого останній впав на асфальтове покриття дороги. В результаті удару в голову та послідуючого за ним падіння позивачу були причинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття речовини головного мозку 3 ступеню, гострої субарахноідальної гематоми, мозкової коми 1-2 ступенів, забитої рани верхньої губи, котрі згідно висновку судово-медичної експертизи № 330 від 11.11.2006 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.

Вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 02.04.2007 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та засуджено до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Таким чином, судом встановлено, що за результатами злочинних дій відповідача позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, що потягло за собою тривале лікування та встановлення позивачу другої групи інвалідності.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки винність відповідача у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень встановлено вищевказаним вироком, остання не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що внаслідок отримання від відповідача тілесних ушкоджень позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Новопсковській центральній районній лікарні з 06.04.2007 року по 27.04.2007 року, з 26.11.2007 року по 07.12.2007 року, з 14.07.2008 року по 24.07.2008 року, з 06.12.2008 року по 20.12.2008 року, з 26.05.2009 року по 11.06.2009 року, з 29.06.2010 року по 10.07.2010 року, з 16.11.2010 року по 27.11.2010 року, з 25.07.2011 року по 04.08.2011 року, з 28.11.2011 року по 12.12.2011 року. Зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями епікризів за №№ 1437/182, 4789/562, 2741/345, 4790/587, 2073/251, 2694, 585/610, копіями виписок з історії хвороби за №№ 2907/352, 4883/551 від 12.12.2011 року.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 2-20 СМ № 017267 від 15.02.2007 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню з 16.01.2007 року по 01.02.2008 року.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 позивачу встановлювалась 3 група інвалідності з 01.02.2009 року по 31.01.2010 року, та була продовжена з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.02.2011 року по 31.01.2012 року.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 093644 від 25.01.2012 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 01.02.2012 року по 01.02.2013 року по загальному захворюванню.

На підтвердження позовних вимог про стягнення витрат на лікування позивач надав суду оригінали платіжних документів (квитанції, товарний чек, фіскальні чеки) про придбання ним ліків на суму 9531,75 грн., які є належними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Таким чином, у деліктних правовідносинах при вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, розмір та види відповідного відшкодування на користь потерпілого визначається з урахуванням положень ст. 1195 ЦК України.

Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року зі змінами (далі -Пленум) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Пунктом 19 Пленуму визначено, що при вирішенні вимог про відшкодування додаткових витрат на медичну допомогу судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Таким чином, оскільки відповідач є винним у спричинені тілесних ушкоджень позивачу, у зв'язку з чим позивач поніс матеріальні витрати, пов'язані з купівлею ліків, що підтверджується відповідними платіжними документами (квитанціями, товарним та фіскальними чеками) на загальну суму 9531,75 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог саме в сумі 9531,75 грн.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України.

Частину чеків (3 шт.), суд не може прийняти як доказ, оскільки вони є нечитабельні, а тому неможливо встановити як суму понесених витрат, так і товар, який купувався.

Заперечуючи проти позову в частині відшкодування суми витрат на лікування представник відповідача посилалась на те, що дати придбання ліків на фіскальних чеках не співпадають з датами прийомів у лікарів, датами призначень, датами рецептів. Проте суд не приймає дане посилання представника відповідача, оскільки жодним нормативно-правовим документом не передбачений обов'язок хворого придбавати ліки в день прийому у лікаря, в день призначення лікування, день виписки рецепту.

Що стосується позовних вимог щодо надання коштів на санаторно-курортне лікування, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3, 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»види та обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма розробляється медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації.

Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 757, визначено механізм виконання та фінансування індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що індивідуальна програма для повнолітніх інвалідів розробляється медико-соціальною експертною комісією. Фахівці МСЕК роз'яснюють інваліду мету індивідуальної програми, її завдання, очікувані результати та порядок виконання, а також інформують про її рекомендаційний характер.

На підтвердження позовних вимог про надання коштів на санаторно-курортне лікування позивач надав суду індивідуальну програму його реабілітації №216 від 25.01.2012 року, складену МСЕК, з якої вбачається рекомендація МСЕК провести санаторно-курортне лікування в санаторії неврологічного профілю. Термін проведення 01.02.2012 року, 01.02.2013 року.

Згідно довідок № 50 та № 51 для одержання путівок на санаторно-курортне лікування форми №070/о, виданих 24.04.2012 року Новопсковським РТМО, позивачу рекомендовано санаторно-курортне лікування неврологічного профілю та з лікування верхніх дихальних шляхів.

Статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»інвалідам за наявності медичних показань гарантоване право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Забезпечення інвалідів санаторно-курортними путівками відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Механізм забезпечення органами праці та соціального захисту населення санаторно-курортними путівками інвалідів до санаторно-курортних закладів регламентується Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року за № 187.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного Порядку органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики. Особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, тобто інваліди, повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в органах праці та соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування.

Пунктом 5 Порядку визначено, що санаторно-курортні путівки видаються інвалідам відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок. Для одержання путівки подається заява та медична довідка лікувальної установи за формою N 070/о.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що витрати позивача на санаторно-курортне лікування повинна компенсувати держава відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Позивачем, всупереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надано доказів того, що необхідність санаторно-курортного лікування захворювань верхніх дихальних шляхів виникла внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого злочинними діями відповідача, не надано також доказів, які б свідчили про те, що йому було відмовлено органом праці та соціального захисту населення в забезпеченні його санаторно-курортною путівкою неврологічного профілю, а також доказів відсутності санаторно-курортних путівок необхідного профілю на поточний рік. Не встановлено цього і матеріалами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на санаторно-курортне лікування є безпідставною, тому задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат вирішено в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, ст. 1195 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року зі змінами, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у сумі 9531,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 214,60 грн. на р/р №31218206700223, МФО 804013, Код 37942461, одержувач: УДКСУ у Новопсковському районі, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області.

В задоволенні решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: