Справа №2-1274\11.

2012 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.06.2012 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

Головуючий - суддя Сватіков А.В.,

при секретарі - Саєнко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій,

В с т а н о в и в:

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ворошиловського районного суду м. Донецька із позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 березня 2011 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій, було направлено до Калінінського районного суду м. Донецька за підсудністю.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 22.04.2011 року цивільну справу було призначено до слухання в судове засідання.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 23.06.2011 року було вирішено передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій, на розгляд Солом'янського районного суду м. Києва (03680 м. Київ вул. Максима Кривоноса буд. 25), за підсудністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була задоволена, ухвала Калінінського районного суду м. Донецька від 23 червня 2011 року була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позовній заяві зазначили, що 03.08.2005року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Арма»був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, автомобіля марки TOYOTA LC PRADO держномер НОМЕР_2, про що свідчить поліс №022-21000069. Термін дії договору становить з 03.08.2008 року по 02.08.2006 року. Згідно п. 7 Договору страхування особою, яка має право на керування транспортним засобом, був вказаний ОСОБА_1. Вищевказаний автомобіль є спільною сумісною власністю позивачів, так як був придбаний у період шлюбу. 22.03.2006 року на вул. Леніна у м. Макіївці відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки TOYOTA LP РRADO держ. номер НОМЕР_2 під

керуванням водія ОСОБА_1 і автомобіля марки ВАЗ-2107 держ. номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 У результаті вказаної дорожньо-транспортного пригоди автомобіль TOYOTA LC PRADO держ. номер НОМЕР_4 одержав механічні ушкодження. 24 березня 2006 року ОСОБА_2 у ЗАТ СК «АРМА»було направлено заяву про настання страхового випадку, заяву на виплату страхового відшкодування, а також усі необхідні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку. 07.04.2006 року був складений Висновок фахівця автотоварознавчого дослідження №136/04 з метою визначення вартості матеріального збитку викликаного ушкодженням автомобіля TOYOTA LP РRADO держ. номер НОМЕР_2 для визначення суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті. 11.04.2006 року вигодонабувачем ВАТ КБ «Промекономбанк»на адресу відповідача ЗАТ СК «АРМА»було направлено повідомлення, у якому вказувалося, що ОСОБА_2 виконала всі кредитні зобов'язання перед їх банком згідно кредитного договору, у зв'язку із чим, саме вона є одержувачем страхового відшкодування згідно договору страхування №022-21000069 від 03.08.2005 року. Таким чином, станом на 11.04.2006 року у відповідача ЗАТ СК «АРМА»були у наявності всі документи, необхідні для проведення виплати ОСОБА_5 суми страхового відшкодування. Відповідно до п. 20.8 вищевказаного Договору страхування від 03.08.2005 року після одержання всіх необхідних документів протягом п'яти днів страховик складає страховий акт, який є підставою для видання наказу, розпорядження про проведення виплати. Відповідно до п. 20.9 Договору страхування від 03.08.2005 року страхове відшкодування виплачується Страховиком на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача, підписаного комісією страхового акту після одержання всіх необхідних документів щодо страхового випадку протягом десяти робочих днів. Таким чином, ЗАТ СК «АРМА»повинна була зробити виплату страхового відшкодування до 04.05.2006 року. Проте, страхове відшкодування у встановлені Договором страхування строки так і не було виплачено, а 02.10.2006 року ЗАТ СК «АРМА»на адресу ОСОБА_2 направила лист, яким їй повідомили про продовження строку винесення питання щодо виплати страхового відшкодування по зазначеній події. Потім 20.10.2006 року ЗАТ СК «АРМА»повідомила ОСОБА_6 про те, що подія, що мала місце 22.03.2006 року не може бути визнана страховим випадком у зв'язку з чим їй було відмовлено у виплаті суми страхового відшкодування. Враховуючи що відповідач у добровільному порядку відмовлявся від виплати позивачам суми страхового відшкодування вони були змушені звернутися із позовом до суду. 31.12.2008 року рішенням Калінінського районного суду м. Донецька їх позов був задоволений у повному обсязі, з відповідача було стягнено на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 199 311 гр. 38 коп., за проведення експертизи 1128 гр., а всього 200439 гр. 38 коп. Не погодившись із рішенням суду відповідачем була подана апеляційна скарга на рішення суду. 23.04.2010 року Апеляційним судом Донецької області було ухвалене рішення, яким апеляційна скарга відповідача задоволена частково, рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 31.12.2008 року у частині стягнення страхової суми було змінено, і з відповідача на користь позивачів було стягнено страхове відшкодування в розмірі 127 220 гр. 32 коп., а всього, з урахуванням витрат на експертизу в розмірі 1128 гр., стягнуто 160 555 гр. 99 гр. Таким чином судовим рішенням було встановлено, що відмова ЗАТ СК «АРМА»ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування була незаконною, а виплата страхового відшкодування повинна була відбутися до 04.05.2006 року. У відповідності зі ст. 992 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування»при несплаті страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик повинен сплатити неустойку у розмірі, встановлену договором або законом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Згідно п. 23.05.3 Договору страхування від 03.08.2005 року страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки, розмір якого складає 0,01% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення. Враховуючи, що ЗАТ СК «АРМА»порушила свої зобов'язання перед страхувальником ОСОБА_2 відносно виплати суми страхового відшкодування, позивачі вважають, що сума пені та других штрафних санкцій підлягають стягненню з ЗАТ СК «Арма»на користь позивачів. З цих підстав позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь суму штрафних санкцій у розмірі 70029 гр. 82 коп.

Представник відповідача надала до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що відповідач з позовом не погоджується в повному обсязі з огляду на наступне. 03.08.2005 року між закритим акціонерним товариством страхова компанія «АРМА»та ОСОБА_2 було укладено договір №022-21000069 добровільного страхування транспортного засобу TOYOTA LС РRADO держ. номер НОМЕР_2. Під час дії Договору за участю застрахованого автомобіля відбулася дорожньо-транспортна пригода, по якій позивачка звернулась до Відповідача з наміром отримати страхове відшкодування. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страхових бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. При цьому істотною умовою договору страхування є права та обов'язки сторін. Згідно приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За умовами вищевказаного Договору Страховик має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку, у зв'язку з чим він призупиняє складання страхового акту, а після отримання останнього документа вирішує питання виплати чи відмови у виплаті страхового відшкодування (п. 22.4.2, 22.4.5.) Скориставшись своїм правом Відповідач по справі провів своє власне розслідування страхового випадку за участю застрахованого автомобіля і листом від 20.10.2006 року повідомив позивачів про відмову у виплаті страхового відшкодування. Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування»одним з видів захисту цивільних прав та інтересів є оскарження в судовому порядку відмови страхувальника у виплаті страхового відшкодування. Скориставшись даним правом, після отримання повідомлення про відмову у виплач і страхового відшкодування, позивачі звернулися до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом про оскарження дій Відповідача стосовно виконання умов Договору страхування Тому позивачі довідались про порушення свого права після 20.10.2006 року, тобто в день отримання повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Про свою обізнаність з фактом відмови та отримання даного листа вони прямо зазначають у своїй позовній заяві. Посилання позивачів на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 31.12.2008 року який нібито констатує ту обставину, що виплата страхового відшкодування мала бути вчинена 04.05.2006 року є надуманим. В порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачі не представили суду належні і допустимі докази щодо конкретної дати порушення свого права і відповідно, права нарахування санкцій саме з 04.05.2006 року. З іншої сторони, Позивачами неправильно вказана сума страхового відшкодування, яка була визначена судовими інстанціями. Зокрема, Позивачі умисно замовчують той факт, що ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30.07.2010 року була виправлена описка в рішенні апеляційного суду Донецької області від 23.04.2010 року якою сума, яка підлягала стягненню з Відповідача, була змінена в сторону зменшення. У відповідності до вимог ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Позивачі прагнучи безпідставно отримати з Відповідача грошині кошти свідомо вказують неправильну суму страхового відшкодування та вводять суд в оману щодо базової суми для розрахунку своїх штрафних санкцій. Крім того відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно вимог 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З врахуванням викладеного, на думку представника відповідача датою початку перебігу позовної давності слід вважати день отримання позивачами повідомлення Відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто жовтень - листопад місяць 2006 року. Позов про стягнення штрафних санкцій датований 12.07.2010 року, тобто на думку представника відповідача заявлений поза межами строку позовної давності. Згідно приписів ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З цих підстав представник відповідача просила суд застосувати спеціальну позовну давність до вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору від 03.08.2005 року №022-21000069 добровільною Страхування транспортного засобу, та відмовити у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до СК «АРМА»у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, але надали до суду письмову заяву в якій просили суд розглянути справу у їх відсутність, свої позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі і просять суд їх задовольнити, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивачів на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. ст. 158, 169 ЦПК України.

Представник позивачів ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій, підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві і просила суд вимоги позивачів задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма»- ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій не визнала і надала пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову і просила суд застосувати спеціальну позовну давність і у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Суд вислухавши пояснення представника позивачів і представника відповідача та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні і підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено що 03.08.2005року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Арма»був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, автомобіля марки TOYOTA LC PRADO держномер НОМЕР_2, про що свідчить поліс №022-21000069.

Термін дії договору становить з 03.08.2008 року по 02.08.2006 року. Згідно п. 7 Договору страхування особою, яка має право на керування транспортним засобом, був вказаний ОСОБА_1. Вищевказаний автомобіль є спільною сумісною власністю позивачів, так як був придбаний у період шлюбу.

22.03.2006 року на вул. Леніна у м. Макіївці відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки TOYOTA LP РRADO держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 і автомобіля марки ВАЗ-2107 держ. номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобіль TOYOTA LC PRADO держ. номер НОМЕР_4 одержав механічні ушкодження.

24 березня 2006 року позивачкою ОСОБА_2 у ЗАТ СК «АРМА»було направлено заяву про настання страхового випадку, заяву на виплату страхового відшкодування, а також усі необхідні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку.

07.04.2006 року був складений Висновок фахівця автотоварознавчого дослідження №136/04 з метою визначення вартості матеріального збитку викликаного ушкодженням автомобіля TOYOTA LP РRADO держ. номер НОМЕР_2 для визначення суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті.

11.04.2006 року вигодонабувачем ВАТ КБ «Промекономбанк»на адресу відповідача ЗАТ СК «АРМА»було направлено повідомлення, у якому вказувалося, що ОСОБА_2 виконала всі кредитні зобов'язання перед їх банком згідно кредитного договору, у зв'язку із чим, саме вона є одержувачем страхового відшкодування згідно договору страхування №022-21000069 від 03.08.2005 року.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 11.04.2006 року у відповідача ЗАТ СК «АРМА»були у наявності всі документи, необхідні для проведення виплати ОСОБА_5 суми страхового відшкодування.

Відповідно до п. 20.8 вищевказаного Договору страхування від 03.08.2005 року після одержання всіх необхідних документів протягом п'яти днів страховик складає страховий акт, який є підставою для видання наказу, розпорядження про проведення виплати.

Відповідно до п. 20.9 Договору страхування від 03.08.2005 року страхове відшкодування виплачується Страховиком на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача, підписаного комісією страхового акту після одержання всіх необхідних документів щодо страхового випадку протягом десяти робочих днів. Таким чином, ЗАТ СК «АРМА»повинна була зробити виплату страхового відшкодування до 04.05.2006 року.

Проте, страхове відшкодування у встановлені Договором страхування строки так і не було виплачено, а 02.10.2006 року ЗАТ СК «АРМА»на адресу ОСОБА_2 направила лист, яким їй повідомили про продовження строку винесення питання щодо виплати страхового відшкодування по зазначеній події. Потім 20.10.2006 року ЗАТ СК «АРМА»повідомила ОСОБА_6 про те, що подія, що мала місце 22.03.2006 року не може бути визнана страховим випадком у зв'язку з чим їй було відмовлено у виплаті суми страхового відшкодування.

Враховуючи що відповідач у добровільному порядку відмовлявся від виплати позивачам суми страхового відшкодування позивачі звернулись із позовом до суду.

31.12.2008 року рішенням Калінінського районного суду м. Донецька позов позивачів був задоволений у повному обсязі, з відповідача було стягнено на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 199 311 гр. 38 коп., за проведення експертизи 1128 гр., а всього 200439 гр. 38 коп.

Не погодившись із рішенням суду відповідачем була подана апеляційна скарга на рішення суду. 23.04.2010 року Апеляційним судом Донецької області було ухвалене рішення, яким апеляційна скарга відповідача задоволена частково, рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 31.12.2008 року у частині стягнення страхової суми було змінено, і з відповідача на користь позивачів було стягнено страхове відшкодування в розмірі 127 220 гр. 32 коп., а всього, з урахуванням витрат на експертизу в розмірі 1128 гр., стягнуто 128 348 гр. 32 коп.

Таким чином судовим рішенням було встановлено, що відмова ЗАТ СК «АРМА»ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування була незаконною, а виплата страхового відшкодування повинна була відбутися до 04.05.2006 року.

У відповідності зі ст. 992 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування»при несплаті страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик повинен сплатити неустойку у розмірі, встановлену договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно п. 23.05.3 Договору страхування від 03.08.2005 року страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки, розмір якого складає 0,01% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення.

Розрахунок суму штрафних санкцій позивачами виконаний вірно, відповідно до вимог законодавства України та умов зазначеного договору страхування.

Враховуючи, що ПАТ СК «АРМА»порушила свої зобов'язання перед страхувальником ОСОБА_2 відносно виплати суми страхового відшкодування, суд вважає що сума пені та других штрафних санкцій підлягають стягненню з ПАТ СК «Арма»на користь позивачів.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування спеціальної позовної давності до вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору від 03.08.2005 року №022-21000069 добровільною Страхування транспортного засобу, то суд вважає, що строк спеціальної позовної давності позивачами не було пропущено, тому що позивачі звернулись до суду 09.08.2010 року, а остаточно дізнались про порушення своїх прав в момент вирішення спору судом -23 квітня 2010 року ( рішення Апеляційного суду Донецької області про частково задоволення позовних вимог позивачів).

З цих підстав суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 625, 992 ЦК України, Законом України «Про страхування»ст. ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма», про стягнення штрафних санкцій -задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма»на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму штрафних санкцій у розмірі 70029 гр. 82 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма»до прибутку держави судовий збір у розмірі 700 гр. 29 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.

07.06.2012