ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2006№ 2-357/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Пилипчук Н.Г., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача: Тімакової Г.А., Лазарєва С.О. відповідача: Яйцева С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПП «Вітьба» на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2005 по справі № 2-25/15139-2004
за позовом Приватного підприємства «Вітьба»
до Державної податкової інспекції у м. Ялта
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялті в Автономній Республіці Крим від 21.08.2004 № 0004362303.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 11.11-29.11.2004 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 21.08.2004 № 0004362303 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5 250 грн. і в частині визначення штрафних санкцій в сумі 170 грн. як податкового зобов'язання. В решті частини позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2005 рішення Господарського суду АР Крим від 11.11-29.11.2004 змінено. Позов задоволено частково. В позовних вимогах про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.08.2004 № 0004362303 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5 420 грн. відмовлено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.08.2004 № 0004362303 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 5 420 грн. сумою податкового зобов'язання ПП "Вітьба".
Позивач звернувся із касаційною скаргою на вказану постанову суду просить її скасувати, а рішення суду першої ін станції залишити без змін. Скаржник вважає, що судом порушено пп. 7.2.4 та пп. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість». Також Скаржник вказує, що постачальником товару фактично сплачено суму ПДВ з доданої вартості (суми націнки на товар) а не з повної вартості товару.
Відповідач (МДПІ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що суди правомірно задовольнили позов і враховуючи обґрунтування заперечення, просить рішення судів залишити без змін, скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами: ДПІ перевірила Позивача з питань дотримання законодавства про здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обігу, про що 16.08.2004 складено Акт № 000078 та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004362303 про застосування фінансових санкцій у сумі 5 420 грн. на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». Суди оперували тим фактом, що на місці розрахунків знаходилась грошова сума у розмірі 1 058,29 грн. Однак у денному звіті реєстраторі розрахункових операцій (РРО) на час перевірки зазначена наявність готівкових коштів у сумі 8,29 грн., чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». Також щодо фінансових санкцій в сумі 170 грн. встановлено, що такі санкції були застосовані до Позивача за відсутність контрольної стрічки за період з 19.07.2004 по 04.08.2004 (порушення п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг») і, тому позов в цій частині не задоволено.
Суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5 250 грн. і в частині визначення штрафних санкцій в сумі 170 грн. як податкового зобов'язання. Відповідно змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнав недійсним оспорене податкове повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій в сумі 5 420 грн. сумою податкового зобов'язання ПП "Вітьба".
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо переведення у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів. Відповідно вказуючи на фінансові санкції за порушення наведених вимог, - п'ятикратний розмір вартості проданих товарів (п. 1 ст. 17 цього Закону), суд апеляційної інстанції, вірно зазначив, що суд першої інстанції при цьому, прийшов до невірного висновку, що штрафні санкції в сумі 5 250 грн. є податковим зобов’язанням.
І оскільки вказані штрафні санкції не є податковим зобов'язанням, тому Позивач мав нести відповідальність за рішенням, а не податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», де за порушення вимог цього Закону до суб’єктівпідприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у відповідних розмірах. Відповідно податкове повідомлення-рішення правомірно судом апеляційної інстанції визнане недійсними в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій податковим зобов’язанням.
З огляду на вищенаведене, встановлено, що суд апеляційної інстанцій правильно дослідив обставини справи та виніс рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке не підлягає скасуванню, відповідно касаційна скарга Приватного підприємства «Вітьба» не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Вітьба» залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2005 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: Н.Г. Пилипчук
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна