Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 18 » червня 2008 року справа № 22а-3112/08
м. Донецьк, бул.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Хімченко В.О. – довір. від 26.10.2007 року б/н
від відповідача- Гой В.П. – за довір., Яковенко О.В. – за довір., Захаров К.Г. – за довір., Плохих О.В. – за довір.
прокурор – Зав городня Т.В. – посвідчення № 3170
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу0Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову господарського суду Донецької області
від 09.01.2008 року
у справі№ 41/232 пн
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький лікеро – горілчаний завод “Лік”
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
за участю Прокурора Донецької області
про зобов’язання надати висновок
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький лікеро – горілчаний завод “Лік” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобов’язання надати до Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню по деклараціям за лютий 2006 року в розмірі 419292 грн. 89 коп. та за березень 2006 року в сумі 880685 грн. 18 коп. (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Постановою господарського суду Донецької області від 09.01.2008 року у справі №41/232 пн (суддя Ушенко Л.В.) позовна заява задоволена.
Приймаючи постанову господарський суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що згідно п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом, тому при отриманні результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача з підтвердженням сум ПДВ, заявлених до відшкодування позивачем на розрахунковий рахунок, будуть надані відповідні висновки на підтвердження цих сум.
Повідомленням від 02.06.2008 року № 05/1-05-08 до розгляду справи вступив Прокурор Донецької області.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.
Позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2006 року, згідно рядка 25 якої сума, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в установі банку складає 2061077 грн., до складу податкового кредиту лютого 2006 року віднесений залишок від’ємного значення попереднього податкового кредиту в сумі 5913655 грн.
Крім того, позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2006 року, згідно рядка 25 якої сума, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в установі банку складає 3993530 грн., до складу податкового кредиту березня 2006 року віднесений залишок від’ємного значення попереднього податкового кредиту в сумі 6121326 грн.
В ході невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатами якої складений акт від 14.04.2006 року № 120/15-16-23/2/20325495, зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року на суму 330722 грн. та підтверджена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, в розмірі 1730355 грн.
За результатами перевірки достовірності нарахування ПДВ до відшкодування по декларації за березень 2006 року складена довідка від 19.05.2006 року № 293/15-16-23/2-20325495 встановлена необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки.
В результаті проведення такої перевірки складений акт від 15.06.2006 року, в якому підтверджена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню по декларації за березень 2006 року в сумі 3993331 грн. 10 коп.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково –ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, вякому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов’язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит
Податкова інспекція не заперечує проти того, щоподатковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.
Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.
Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов’язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність ненадання до органу державного казначейства висновків про відшкодування сум ПДВ відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись с. 7 Зкону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 09.01.2008 року у справі № 41/232пн - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 09.01.2008 року у справі № 41/232пн за позовом - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 18.06.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 23.06.2008 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
з оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко