Справа №2-2836/11

Провадження №2/1326/1210/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 року м.Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді: Мартинишин М.О.

при секретарі: Кметь Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась в суд до відповідача із вказаним позовом та із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.04.12 року просить стягнути з відповідача на її користь 13 688 грн., з яких: неповернута сума коштів - 9251 грн., три проценти річних від простроченої суми - 1824 грн. та інфляційні втрати - 4437 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що згідно рішення Франківського районного суду м.Львова від 08.07.2010 року по справі №2-3138/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з останньої органами державної виконавчої служби було стягнено борг в розмірі 61 830 грн. Вимога про повернення грошових коштів відповідачкою була отримана 01.03.210 року, Франківським ВДВС ЛМУЮ при виконанні виконавчого листа №2-3138 було стягнуто з відповідача 61 830 грн. 28 лютого 2011 року. Прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Вважає, що грошове зобов'язання з врахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України було прострочено з 08 березня 2010 р. до 28 лютого 2011 р., відповідно розрахунок 3% річних буде становити 1 824 грн., а розмір втрат від інфляції - (61 830 Х 107,1762464%)-61 830= 4 437 грн.

Крім цього, позивач посилається на те, що 8 грудня 2008 року з відповідачем було укладено договір довічного утримання, який посвідчено державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. 25.12.2008 р. з позивачем було укладено договір займу, за яким ОСОБА_2 отримала кошти. У випадку припинення договору довічного утримання в судовому порядку відповідач ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути надану їй в борг грошову суму еквівалентну 885,27 євро і сплатити відсотки 11,5 річних. Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 27 липня 2010 року, залишеним в силі Ухвалою Апеляційного суду Львівської області 17 січня 2011 року договір довічного утримання був розірваний. ОСОБА_2 була пред'явлена письмова вимога про повернення інфляційних втрат, 3% річних та грошових коштів за договором займу, але кошти повернуті так і не були. Окремі факти щодо спірних правовідносин підтверджені відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили і доказуванню не підлягає в силу ч. 3 ст.61 ЦПК України. Просить уточнений позов задовольнити.

В судове засідання представник позивачки не з'явився, але подав заяву від 17.05.2012 року про розгляд справи за його відсутності в якій позовні вимоги підтримує повністю, просять уточнений позов задоволити з врахуванням встановлених фактів іншими судовими рішеннями.

Відповідачка у судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що згідно рішення Франківського районного суду м.Львова від 08.07.2010 року по справі №2-3138/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з останньої органами державної виконавчої служби було стягнено борг в розмірі 61 830 грн., відповідно борг погашено, вона не має заборгованості перед позивакою, не є боржником, а тому не повинна сплачувати майнові санкції за прострочення грошових зобов'язань. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного закон, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі ч.2 ст.530 ЦК України кредитор має право вимагати виконання боржником його обов'язку у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно Рішення Франківського районного суду м.Львова від 08.07.2010 р. по справі №2-3138/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з останньої органами державної виконавчої служби було стягнено борг в розмірі 61 830 грн. Вказаним рішенням встановлено, що строк в який ОСОБА_2 повинна була б повернути ОСОБА_1 кошти сплачені на погашення кредитів сторонами встановлений не був, тому на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання боржником його обов'язку у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. ОСОБА_2 була пред'явлена письмова вимога про повернення грошових коштів 19.02.2010 року, яку вона отримала 01.03.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України 08 березня 2010 року буде вихідною датою для обчислення терміну прострочення зобов'язання.

Франківським ВДВС ЛМУЮ при виконанні виконавчого листа №2-3138 було стягнуто з відповідача 61 830 грн. 28 лютого 2011 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження та інформація про виконавче провадження з єдиного державного реєстру виконавчих провадження. Отже, грошове зобов'язання було прострочено з 08 березня 2010 року до 28 лютого 2011 року.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, ОСОБА_2, яка прострочила виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму відповідач зобов'язаний за весь час прострочення оплатити інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу. Тому суд погоджується з наданим позивачкою розрахунком 3% річних (3% річних = 3% : 365 Х кількість днів Х суму боргу:100, тобто 1 824 грн.) та розміром втрат від інфляції: (61 830 Х 107,1762464%)-61 830= 4 437 грн..

08.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який посвідчено державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М..

25.12.2008 року з позивачем було укладено договір займу, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти. У випадку припинення договору довічного утримання в судовому порядку ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути надану їй ОСОБА_1 в борг грошову суму еквівалентну 885,27 євро і сплатити відсотки 11,5 річних.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 27 липня 2010 року, залишеним в силі Ухвалою Апеляційного суду Львівської області 17 січня 2011 року договір довічного утримання був розірваний.

Письмове повідомлення (вимога) відповідачу про повернення спірних коштів була надіслана 25.07.2011 р. Однак грошова сума еквівалентна 885,27 євро повернута не була, доказів повернення відповідач суду ненадав.

Письмові заперечення та доводи позивачки і її представника суд до уваги приймає, оскільки Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 08.07.2010 року встановлено, що «посилання представника відповідача на договір займу між гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1, згідно якого у випадку припинення договору довічного утримання в судовому порядку ОСОБА_2 зобов'язується повернути надану їй ОСОБА_1 в борг грошову суму еквівалентну 885,27 євро і сплатити відсотки 11,5 річних суд до уваги не бере, оскільки такий підтверджує тільки факт отримання відповідачкою від позивачки 7082,19 грн., а не оплату ОСОБА_1 банківський кредитів, комунальних платежів та боргів перед третіми особами. Відповідно цей договір займу регулює інші правовідносини між сторонами, що не є предметом дослідження в даній справі".

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку факти щодо спірних правовідносин підтверджені наведеними судовими рішеннями, що набрали законної сили і доказуванню не підлягає в силу норми ч. 3 ст..61 ЦПК України, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заявлених уточнених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача неповернутої суми коштів у розмірі 9251 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1824 грн., інфляційні втрати у розмірі 4437 грн..

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені витрати на оплату судового збору (52 грн.), держмита (85 грн.) та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу(120 грн.), що були сплачені при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509,526, 530, 536, 625, 630 ЦК України, -

в и р і ш и в :

уточнений позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернутої суми коштів у розмірі 9251 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1824 грн., інфляційні втрати у розмірі 4437 грн., 137 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що були сплачені при поданні позовної заяви, а всього разом 13945( тринадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Мартинишин М.О.