КОПІЯ

Справа № 11 -857/2011 року Головуючий в 1 інстанції Слободян В.С.

Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач Задворний О.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Задворного О.Л.,

суддів: Латюка П.Я., Кулеші Л.М.,

з участю прокурора Войтюка М.П.,

захисників ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за спільною апеляцією ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Хмельницького, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм ТОВ «Агробізнес», неодруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 18.11.2009 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст. 186 ч.2, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі, з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки,-

засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України остаточно на 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 14 жовтня 2011 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час утримання під вартою з 4 по 7 червня 2010 року.

Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3370 грн. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду близько 23 год. 05 лютого 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (відносно якого постановою цього ж суду від 14 жовтня 2011 року застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом) на перехресті вулиць Черняхівського та Пересипкіна в м. Хмельницькому, відкрито викрали у ОСОБА_3 мобільний телефон "Соні Еріксон W 910 і'" з картою пам'яті об'ємом 1 Гб, стартовим пакетом та 20 грн. на рахунку, дві золоті каблучки, а всього майна загальною вартістю 3370 грн.

В своїй спільній апеляції захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 просять вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за недоведеністю вини ОСОБА_2 у вчиненні грабежу.

Стверджують, що пограбування ОСОБА_2 не скоював, а у вчиненні злочину його обмовив ОСОБА_4, який визнаний судом неосудним, а тому його покази не можуть бути покладені в основу вироку. Свідок ОСОБА_6 також обмовив ОСОБА_2, оскільки останній телефон йому не продавав.

Також судом безпідставно не враховано що: відомості надані «КиївСтар»є недопустимими доказами, оскільки не посвідчені печаткою і містять відомості лише про знаходження ОСОБА_4 в певному місці, а не ОСОБА_2; явку з повиною ОСОБА_2 написав під тиском та під диктовку працівників міліції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 в підтримку спільної апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи спільної апеляції, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає до задоволення.

Висновок місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на сукупності доказів, які в установленому законом порядку зібрані, належно досліджені і правильно оцінені судом першої інстанції.

Твердження в апеляції про те, що досудове слідство проведено неповно та однобічно, оскільки справа щодо нього сфабрикована працівниками міліції, а суд розглянув справу не об'єктивно і зазначеного злочину ОСОБА_2 не вчиняв є безпідставними.

Ці заперечення проти звинувачення детально розглядались міськрайонним судом і спростовані слідуючими доказами.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що 5 лютого 2010 року, близько 23 год., неподалік перехрестя вулиць Пересипкіна - Черняховського до неї підійшли двоє незнайомих хлопців, за статурою схожих на підсудних і забрали в неї з рук мобільний телефон та зняли з пальців дві золоті каблучки. Телефон та золоті каблучки забрав хлопець, схожий на ОСОБА_2.

Із показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що зустрічаючи дружину, помітив, що вона лежить на землі, а біля неї знаходяться двоє невідомих хлопців, один з яких нахилився над нею. Він почав кричати, одного з хлопців штовхнув і вони втекли. Злочинці забрали в дружини мобільний телефон та дві золоті каблучки.

Свідок ОСОБА_8 дав показання аналогічного змісту.

Свідок ОСОБА_9 показала, що зі слів невістки дізналась про пограбування останньої двома невідомими хлопцями віком 20-25 років. Її син намагався затримати грабіжників, проте ті втекли.

Наведені потерпілою та свідком ОСОБА_7 обставини підтверджені і даними протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що на перехресті вулиць Пересипкіна - Черняховського в м. Хмельницькому біля паркану домоволодіння №39 по вул. Пересипкіна на частині території прим'ято сніг та виявлено сліди боротьби.

( а.с. 11-13)

На досудовому слідстві під час допиту ОСОБА_2 в якості свідка, підозрюваного, під час ставки віч - на - віч з ОСОБА_4 засуджений визнавав, що разом з ОСОБА_4 пограбував невідому дівчину, яка сиділа навприсяд біля паркану одного із домоволодінь на перехресті вулиць Черняхівського та Пересипкіна. Вказав, яке конкретно майно було викрадено, яким чином цим майном вони розпорядились.

При цьому його показання співпали та повністю узгоджуються з показаннями потерпілої, ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10

ОСОБА_4 як під час проведення попереднього розслідування, так і в судовому засіданні послідовно стверджував, що саме він та ОСОБА_2 у вказаний час та місці пограбували потерпілу, забрали в неї мобільний телефон та дві каблучки.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що в лютому 2010 року до нього зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що бажає продати мобільний телефон, однак у зв'язку з його хворобою, телефон принесе його товариш ОСОБА_2. Через деякий час до нього на робоче місце прийшов ОСОБА_2 і дав йому мобільний телефон "Соні Еріксон XV 910 і" червоного кольору, а він заплатив ОСОБА_2 за цей телефон 350 чи 400 грн.

З роздруківки телефонних дзвінків, наданих філією ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ен.»у м. Львові, вбачається, що 5.02.2010 року о 23 год. 25 хв.на номер абонента НОМЕР_1 (телефонний номер, яким користувався ОСОБА_4) було здійснено вхідний телефонний дзвінок, розмова тривала 37 сек. При цьому вказаний абонент рухався у м. Хмельницькому в напрямку від перехрестя вулиць Пушкіна - І.Франка вздовж вулиці Козацької, а не перпендикулярно їй як вказує засуджений.

(т.1 а.с.152-153)

Наведені дані підтверджені показаннями ОСОБА_2 про те, що дочекавшись ОСОБА_4 біля Хмельницького пивзаводу, він відвіз його додому за маршрутом вул. Чорновола, вул. Толстого, вул. Грушевського, Проспект Миру. Причому коли він віз його, ОСОБА_4 розмовляв по мобільному телефону.

Посилання в спільній апеляції на те, що відповідь філії ЗАТ «Київстар»Дж.Ес.Ен.»у м. Львові не є офіційним документом апеляційним судом до уваги не береться, оскільки вона відповідає вимогам офіційного документа (надрукована на бланку організацій, має посилання на вхідний та вихідний номери, число, дату, підписана відповідною посадовою особою, із зазначеням відповідної адреси).

Відповідно до ч.5 ст.419 КПК України якщо особа, щодо якої розглядається справа про застосування примусових заходів медичного характеру, викликана в судове засідання, суд вислуховує її пояснення.

Оскільки засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 заявили клопотання про допит в судовому засіданні ОСОБА_4, то суд, з дозволу лікарів -психіатрів, опитав ОСОБА_4 та правомірно взяв до уваги його пояснення.

( а.с. 2. а.с. 34-36)

Твердження в спільній апеляції про те, що під час досудового слідства працівники міліції шляхом застосування насильства примусили ОСОБА_2 зізнатися у скоєнному злочині є голослівними, оскільки подібного з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що на протязі досудового слідства ОСОБА_2 перебував на підписці про невиїзд, однак, як вбачається з матеріалів справи, з приводу незаконних дій працівників міліції він у відповідні правоохоронні органи не звертався. Як не звертався ОСОБА_2 і за будь -якою медичною допомогою з цього приводу.

Також в матеріалах справи відсутні будь - які дані про те, що свідок ОСОБА_10 обмовив засудженого.

Показання потерпілої, свідків та інші наведені у вироку докази спростовують доводи захисника та засудженого ОСОБА_2 про непричетність останнього до пограбування ОСОБА_3

Суд правильно визнав ці твердження безпідставними та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано відхилив їх.

Доводи спільної апеляції висновків суду не спростовують, а тому посилання в ній на незаконність засудження ОСОБА_2 колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу.

Дії засудженого за ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження нових злочинів.

Порушень чинного кримінально -процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення, у справі не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін, а спільну апеляцію його та захисника ОСОБА_1 -без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області О.Л.Задворний