Справа № 1328/2-2910/11 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/1390/2582/12 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 51
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Федоришина А.В.
за участі судового секретаря: Дідуся О.Р.,
позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника Львівського обласного кооперативу міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд»Галайка Р.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського обласного кооперативу міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд»про стягнення коштів за затримку рахунку при звільненні , -
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівського обласного кооперативу міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд»про стягнення відшкодування за затримку рахунку при звільненні.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні задоволити. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує на безспірність встановлення факту невиплати йому при звільненні частини заробітної плати, відносно якої був спір, яка фактично була виплачена йому через 4 місяці після звільнення, а тому, покликаючись на положення ст.116 і 117 КЗпП України, вважає, що суд зобов'язаний був задовольнити його позовні вимоги (а.с.48-49, 55-56).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення Львівського обласного кооперативу міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд»Галайка Р.Й. на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом беззаперечно встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Львівським обласним кооперативом міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд», та 25 травня 2010 року був звільнений з роботи на цьому підприємстві відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням чисельності, на підставі наказу №28-к від 25.05.2010 року. Однак при звільненні з ОСОБА_2 не було проведено повного розрахунку, зокрема, не була виплачена заробітна плата за вимушений простій та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати на суму 4056,86 грн., які фактично йому були виплачені лише 28.09.2010 року, шляхом перерахунку цих коштів на особовий рахунок, що підтверджено випискою по рахунку №26003133014001 Львівської філії АБ «Експрес-Банк»від 28.09.2010 року (а.с.21), встановлено рішенням Шевченківського районного суду від 15.10.2010 року, що набуло законної сили (а.с.16-17), визнається та не оспорюється сторонами.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що заборговані суми заробітної плати, як і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати та індексацію заборгованих сум ОСОБА_2. було виплачено підприємством добровільно.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права та є безпідставним.
Зокрема, відповідно до положень ст.116 і 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Скільки підприємство-відповідач при звільненні ОСОБА_2 25.05.2010 року не здійснило йому нарахування та виплату заробітної плати за вимушений простій та інші компенсаційні суми, які фактично виплатило лише 28.09.2010 року, позивачу слід було виплатити відшкодування за затримку розрахунку при звільненні у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому рішення суду в цій частині є невірним, таким, що суперечить цим правовим нормам.
В той же час, при вирішенні даного трудового спору, застосуванню підлягають положення ст.233 КзПП України щодо строків звернення позивача до суду за захистом свого порушено права, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З матеріалів справи з достатньою очевидністю вбачається, що про порушення свого права щодо отримання повного розрахунку при звільненні ОСОБА_2. стало відомо ще 28.09.2010 року, коли йому було повністю виплачено заборговану заробітну плату за вимушений простій та інші компенсаційні суми. З цього часу будь-якого спору щодо виплаченої суми у сторін не виникало.
Проте, з позовом про стягнення відшкодування за затримку рахунку при звільненні позивач звернувся до суду лише в жовтні 2011 року.
Рішенням Шевченківського районного суду від 15.10.2010 року, на який покликається апелянт, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Спору щодо виплачених йому 28.09.2010 року заборгованих сум заробітної плати не вирішувалось, як і не вирішувалось це питання судом апеляційної інстанції (а.с.29), а тому покликання апелянта в ході апеляційного розгляду даної справи, а те, що з позовом про стягнення відшкодування за затримку рахунку при звільненні він звернувся із запізненням, оскільки очікував результатів розгляду попередньої справи щодо його поновлення на роботі не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення для вирішення даних позовних вимог та не свідчать про поважність причини такого пропуску.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини справи та з врахуванням того, що з часу фактичного розрахунку з позивачем 28.09.2010 року у зв'язку з його звільненням з роботи 25.05.2010 року і до моменту звернення його до суду з даним позовом в жовтні 2011 року пройшло понад рік, а зазначені ОСОБА_2 обставини не свідчать про наявність об'єктивних причин, які б унеможливлювали звернутись його до суду за захистом своїх законних прав та інтересів особисто чи через свого представника в установлений законом термін, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду не заслуговують на увагу, а тому в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском ОСОБА_2 строку звернення. до суду за захистом свого порушеного права при звільненні
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст. 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівського обласного кооперативу міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд»про стягнення коштів за затримку рахунку при звільненні відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Павлишин О.Ф.
Федоришин А.В.