К/С № К-3827/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
Генеральної прокуратури: Білик Л.С.
позивача: Ярової Л.М.
відповідача: Скрипника С.В. , Лазаренко Г.А., Лавринович М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПрокурора Голосіївського району м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р.
у справі № 11/225
за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Україна ЛТД"
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору
Державний департамент продовольства Міністерства аграрної політики України
про стягнення штрафу, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2005 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача до місцевого бюджету штраф у сумі 11 053 793,00 грн., до Державного бюджету України державне мито в сумі 25 500,00 грн., на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що згідно ст.ст. 2,3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" поставки цукру на внутрішній ринок України обмежуються квотою "А" і такі поставки реалізуються як шляхом розподілу обсягів виробництва цукру між українськими цукровими заводами, так і шляхом імпорту цукру в обсягах, які загалом не перевищують цю квоту з урахуванням обсягів виробництва, розподілених між цукровими заводами. Сам закон передбачає виділення квоти для оптових торгівців цукром також виключно в межах квоти "А". Стаття 9 вказаного закону передбачає застосування штрафних санкцій за наявності самого факту поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту до особи, яка здійснила таку поставку. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва є належним органом, який здійснює контроль за виконанням вказаного закону та наділений правом подавати позови про стягнення штрафів із суб’єктів господарювання за місцем їх державної реєстрації.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове судове рішення – постанову про відмову у позові. Стягнуто з Державного бюджету України на користь відповідача 12750,00 грн. судових витрат за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкова інспекція не наділена повноваженнями здійснювати контроль за належним виконанням Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та застосовувати за його порушення штрафні санкції. Законом України "Про державну податкову службу" не передбачено права Державної податкової адміністрації здійснювати контроль за виконанням вимог вказаного закону, а постанова Кабінету Міністрів України № 868 від 02.06.2000 р. надає Державній податковій адміністрації України таке право лише в межах її компетенції.
Прокурор Голосіївського району м. Києва подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення місцевого господарського суду. Зазначає, що ст. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 02.06.2000 р. наділяє Державну податкову адміністрацію України (в межах її компетенції) правом здійснювати контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17.06.1999 р. Пункти 2, 6, 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" надають право державним податковим інспекціям стягувати штраф та звертатися із відповідними позовами до суду. Прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним.
Представники Генеральної прокуратури України, податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги з викладених у ній підстав.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представники в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції – без змін, як законну та обґрунтовану.
Третя особа – Державний департамент продовольства Міністерства аграрної політики України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Від представника Міністерства аграрної політики України надійшов лист за вх. № 6377 від 27.09.2006 р. в якому повідомляється про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 707 "Про ліквідацію державного департаменту продовольства" вказаний департамент ліквідовано, і, що Міністерство аграрної політики України не є його правонаступником. Враховуючи викладене, справа розглядається без участі третьої особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
На виконання договорів купівлі-продажу цукру-піску, укладених відповідачем з ВАТ "Кант" (нерезидент України, Республіка Казахстан), на територію України імпортовано цукру у кількості 4 480 000 кг на загальну суму 8 398 613,19 грн. ( в т.ч. за 2003 рік – 192 000 кв на загальну суму 368 513,28 грн., за 2004 рік – 4 288 000 кг на загальну суму 8 030 099,91 грн.). В рахунок оплати позивачем перераховано ВАТ "Кант" за період 2003-2004 р.р. грошові кошти на загальну суму 1 575 808,00 дол. США.
В подальшому, з метою реалізації цукру на території України, відповідач уклав договори комісії, на підставі яких за період 2003-2004 р.р. ЗАТ "Цукорімпекс" (комісіонером) реалізовано на території України цукру-піску в інтересах відповідача (комітента) у кількості 2722,164 тонни на суму 5 526 896,50 грн.
Заступником прокурора Голосіївського району м. Києва подано позов в інтересах ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 3 ст. 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" № 758-XIVвід 17.06.1999 р.
В основу позову покладений висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 25/26-20/30307207 від 14.06.2005 р. про результати аналізу та систематизації документів стосовно придбання та реалізації цукру підприємством ТОВ "Луї Дрейфус Україна Лтд" за період з 01.08.2003 р. по 31.12.2004 р., згідно з яким податкова інспекція встановила, що за реалізацію цукру на внутрішньому ринку України, ввезеного без наявності відповідної квоти (квоти "А"), підприємство повинно сплатити до бюджету штраф у розмірі 11053793,00 грн.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції стосовно відсутності у податкової інспекції повноважень щодо здійснення контролю за виконанням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" № 758-XIVвід 17.06.1999 р.
При цьому, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" № 758-XIVвід 17.06.1999 р. контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені цим Законом, здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.
На виконання вказаного закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.06.2000 р. № 868 "Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру", пунктом 8 якої контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені законом, покладено на Міністерство аграрної політики, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Державну інспекцію з контролю за цінами, Державну податкову адміністрацію (в межах її компетенції), Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Вичерпний перелік функцій Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначений, відповідно, статтями 8 та 9 вказаного закону.
Вказаними нормами не передбачено права державних податкових адміністрацій здійснювати контроль за виконанням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".
Державна податкова інспекція, яка належить до системи органів державної податкової служби, також не уповноважена чинним законодавством (Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", постановою КМУ від 02.06.2000 р. № 868 "Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" та ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні") здійснювати функцію щодо контролю за виконанням умов виробництва та реалізації цукру. Відповідно, державна податкова інспекція не мала компетенції та правових підстав для складання висновку про результати аналізу і систематизації документів підприємства стосовно придбання та реалізації цукру та для звернення до суду з позовом про стягнення штрафу на підставі п. 3 ст. 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" № 758-XIVвід 17.06.1999 р.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального права, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Прокурора Голосіївського району міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2006 р.