01.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження 22-ц/2090/2538/2012 Головуючий 1 інстанції Хайкін В.М.

Справа №2/2016/73/2012 Доповідач Сащенко І.С.

Категорія: розірвання договору

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Сащенка І.С.

С у д д і в - Овсяннікової А.І., Бездітка В.М.

При секретарі - Москаленко Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2012 року за позовом Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство»до ОСОБА_3, третя особа Харківська обласна державна адміністрація про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2010 року Державне підприємство «Ізюмське лісове господарство»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Харківська обласна державна адміністрація про розірвання укладеного між сторонами договору № 38 від 10 лютого 2010 року довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 0,9 га, розташованої у кварталі 8 виділу 4 Червонооскільського лісництва. В обґрунтування вимог позивач вказував, що в червні 2010 року на підставі розпорядження голови Ізюмської райдержадміністрації була проведена перевірка додержання чинного законодавства, якою виявлено об'єднання громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділених їм у довгострокове користування лісових ділянок шляхом встановлення паркану ( металевих забетонованих конструкцій), встановлення двох тимчасових споруд, завезення будівельних матеріалів. Такі дії відповідачем вчинені без узгодження із позивачем, який є постійним користувачем лісової ділянки. Допущені відповідачем порушення є порушенням умов договору та цільового призначення переданої відповідачу лісової ділянки і є підставою для розірвання укладеного договору № 38 від 10 лютого 2010 року та зобов'язанні ОСОБА_7 повернути лісову ділянку постійному користувачу.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 4 лютого 2011 року позов Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство»задоволено.

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2011 року рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.08.2010 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав невстановлення судами, чи набула відповідачка права користуватись лісовою ділянкою в порядку, що регулює ці відносини, чи передбачено законом можливість розірвання договору без вирішення питання про припинення права користування лісовою ділянкою, та чи є підстави для припинення цього права.

Під час нового розгляду справи представник позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7 в письмових запереченнях, наданих суду проти позову заперечувала, вказуючи, що відповідно до п.п. 4.1.2, 4.1.5 договору вона мала право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, тому вона завезла на ділянку два побутових вагончика та будівельні матеріали для зведення огорожі. Капітальних споруд на ділянці немає. Крім того, вона не отримувала жодних претензій з боку державних та контролюючих органів про встановлені порушення.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено, розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за № 38 від 10 лютого 2010 року, укладеного між ДП «Ізюмське лісове господарство» і ОСОБА_3, та зареєстрованого у Харківському обласному управлінні лісового та мисливського господарстві в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами під №106 10 лютого 2010 року. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ДП «Ізюмське лісове господарство»лісову ділянку, що знаходиться у кварталі 8 виділу 4 Червонооскільського лісництва Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство»відповідно до договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою за № 38 від 10 лютого 2010 року. Також вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові через недоведеність позовних вимог. Зазначає, що нею право користування виділеною земельною ділянкою не порушується. Договір укладено на 49 років. Про дострокове розірвання договору її не повідомляли. До того ж позивачем не вказано, які саме порушення у користуванні лісовою ділянкою нею вчиненні, які могли б стати причиною для розірвання договору. За відсутністю необхідних правових знань вона встановила побутовий вагончик, але саме позивач та відповідні державні органи, згідно укладеного договору мали попередити її про існуючі обмеження. Надала клопотання про слухання справи за її відсутністю.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Ст. ст. 3, 18 Лісового Кодексу України встановлено, що лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення

рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,

прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового

господарства.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечувалося сторонами факт укладання між ними договору № 38 від 10 лютого 2010 року довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 0,9 га, розташованої у кварталі 8 виділу 4 Червонооскільського лісництва для рекреаційних цілей. Договір зареєстровано у Харківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 10.02.2010 року №106.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства України був укладений договір на тимчасове користування лісовою ділянкою, який в послідуючому був зареєстрований в спеціально уповноваженому органі державної влади, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що відповідачка набула права користуватись лісовою ділянкою в порядку, що регулює ці відносини.

За умовами договору тимчасовий лісокористувач зобов'язаний закріпити межі лісової ділянки на місцевості межовими знаками, зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, в передбаченому законом порядку за згоди постійного лісокористувача. Порушення тимчасовим лісокористувачем цільового призначення використання лісової ділянки є підставою для розірвання договору. ( Т. 1 а.с. 26-27 )

Судом першої інстанції визнано доведеним порушення тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_3 цільового призначення використання лісової ділянки, а саме: невстановлення межових знаків лісової ділянки, одержаної в тимчасове користування, вчинення без згоди постійного лісокористувача дій по передачі лісової ділянки для об'єднання в одну із іншими тимчасовими лісокористувачами, ведення робіт у відсутність будівельної та дозвільної документації по встановленню паркану по межі об'єднаної в одну лісових ділянок, встановлення саме на переданій відповідачці лісовій ділянці тимчасових споруд для проживання робітників та для зберігання будівельних матеріалів.

Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування визначені ст. 20 Лісового кодексу України, згідно якій зведення тимчасових будівель і споруд необхідних для здійснення господарської діяльності допустимо тільки за погодженням власників лісів, постійних користувачів. Також тимчасові лісокористувачі зобов'язані дотримуватися встановленого режиму використання земель, виконувати встановлені договором обмеження та вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів.

Виходячи з загальних вимог, що пред'являються до договорів такого виду, вимог Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути

достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності порушення тимчасовим лісокористувачем ОСОБА_3 умов договору щодо використання лісової ділянки для рекреаційних цілей без дотримання передбаченого законом порядку щодо її забудови та збереження оздоровчих і захисних властивостей лісової ділянки.

Вказані висновки колегія суддів апеляційного суду вважає вірними.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, розглядаючи спір, суд встановлює фактичні обставини на підставі наданих сторонами письмових, або речових доказів, пояснень свідків чи інших передбачених законом фактичних даних. При цьому за правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, або заперечень.

ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження правомірності виконуваних робіт, доказів щодо отримання нею у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій», що діяв на час проведення робіт, будь-якої погоджувальної і дозвільної документації, щодо отримання нею ордера на земляні роботи, таке інше.

Порушення тимчасовим лісокористувачем цільового призначення використання лісової ділянки є підставою для розірвання договору та зобов'язання повернути її постійному землекористувачу. Даний висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовується.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на можливість врегулювання спору шляхом укладення між сторонами мирової угоди, яку проігнорував постійний лісокористувач -ДП «Ізюмське лісове господарство»судовою колегією не приймаються.

Чинним законодавством України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а тому прийняття чи неприйняття пропозиції про укладення мирової угоди є правом, а не обов'язком позивача.

Доводи апеляційної скарги про відсутність повідомлень та приписів з боку позивача щодо усунення виявлених порушень спростовуються довідкою начальника Держкомзему у Ізюмському районі, згідно якої ОСОБА_3 та інші всупереч умов договору приступили до будівництва паркану, на неодноразові вимоги спеціалістів управління Держкомзему припинити вищезгадане будівництво не реагують та продовжують роботу ( а.с. 21 ).

Згідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Судовою колегію не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову в позові.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324, 325 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді