АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/2932/2012 Головуючий

Справа № 2-39/2011 р. 1 інстанції -Яремчук В.І.

Категорія: житлові Доповідач -Кісь П.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Макарова Г.О.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до державного підприємства «Харківський електромеханічний завод», Харківської міської ради, третя особа -управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про скасування рішення виконкому і ордеру, надання житла, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, просять скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.03.2012 р. про відмову у задоволенні їх позову як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове, яким скасувати рішення виконкому від 25.07.2006 року, ордер від 31.06.2006 року визнати недійсним, надати позивачам приміщення 9,9 кв.м, яке звільнилося, та видати правовстановлюючі документи. Вважає рішення таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянти вказували, що вони проживають в одноквартирному житловому будинку присадибного типу, який знаходиться на балансі ДП «ХЕМЗ», ОСОБА_5 (син позивачів) є інвалідом дитинства, згідно медичного висновку не може проживати в одній кімнаті з іншими членами сім'ї, згідно ст. 49 ЖК України потребує надання йому додаткової житлової площі, їх сім'я має право на покращення житлових умов. Однак відповідачі -ДП «ХЕМЗ»і виконавчий комітет Московської районної ради в м. Харкові - незаконно відмовили позивачам у покращення житлових умов за рахунок вивільненої у 2003 році в цьому будинку кімнати площею 9,9 кв.м. Рішенням від 25.07.2006 р. виконком надав статус службового приміщення сусідній кімнаті і 31.06.2006 р. видав службовий ордер гр-ну ОСОБА_6 на вселення в кімнату площею 17 кв.м, що розташована у вищевказаному одноквартирному будинку.

У судове засідання ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не з'явилися, причину неявки не повідомили. Представник позивача -ОСОБА_7 -підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вважаючи наявні у матеріалах справи докази достатніми для ухвалення нового рішення на користь ОСОБА_5.

Представники відповідачів апеляційну скаргу просили відхилити, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.03.2012 р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без змін, вважаючи доводи позивачів безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до суду з вказаним позовом, який неодноразово уточнювали і остаточно просили суд, посилаючись на приписи ст.ст. 34, 49 і ч. 2 ст. 54 ЖК України, ухвалити рішення про надання їм та їх сину ОСОБА_5, 1999 року народження, квартири АДРЕСА_1 в місті Харкові, яка звільнилася у листопаді 2003 року у зв'язку зі смертю наймача цієї квартири ОСОБА_8 (а.с. 29, 42, 172).

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, яка була надана йому згідно службового ордеру № 4389, виданого на підставі рішення № 249/18 від 25.07.2006 р. виконавчого комітету Московської районної ради в м. Харкові, та виселення відповідачів.

08 лютого 2007 р. справи були об'єднані у одне провадження (а.с. 58).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2011 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 залишено без розгляду. Апеляційна скарга на вказану ухвала не подавалась.

Приймаючи 01 березня 2012 року рішення про відмову у задоволенні позову за недоведенням обґрунтованості позовних вимог Московський районний суд м. Харкова виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ДП «ХЕМЗ», складається з двох окремих квартир, в одній з яких мешкають позивачі. Останні не надали доказів, які б містили дані про підставу їх вселення, про надання їм певного житлового приміщення. Позивачами не доведено наявність у них права на надання їм вивільненого після смерті у 2003 році наймача ОСОБА_8 Суд вирішив, що положення ст. 54 ЖК України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки позивачі проживають в ізольованій квартирі і вимагають надати їм у користування ще одну ізольовану квартиру у цьому будинку.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, а доводи апелянтів і їх представника такими, що не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового.

Судом встановлено, а сторони не оспорюють той факт, що садибний житловий будинок АДРЕСА_1 належить ДП «ХЕМЗ». З наданих Харківським міським БТІ копій плану земельної ділянки, технічного паспорту, плану будинку та характеристики будинку, господарських будівель і споруд вбачається, що до складу будинку входить: 4 нежитлових приміщення підвалу площею 34,2 кв.м, одинадцять приміщень 1-го поверху, в тому числі 4 житлових кімнати площею відповідно 8,8 кв.м, 15,1 кв.м, 9,9 кв. м, 10,7 кв.м, два тамбури, дві кухні, дві вбиральні, складова.

Заперечуючи проти позову, відповідач ДП «ХЕМЗ»вказував, що будинок складається з двох окремих квартир № 1 і № 2. У квартирі № 2 зазначеного будинку зареєстровані і проживають позивачі ОСОБА_4, а в квартирі № 1 проживав ОСОБА_8, який помер у 2003 році. Посилання позивачів на ст. 54 ЖК України необґрунтовані, так як вони проживають в квартирі № 2 і не можуть претендувати на вивільнене житлове приміщення площею 9,9 кв.м в квартирі № 1. Станом на 2006 рік ці дві квартири ізольовані, мають окремі входи, окремі санвузли і кухні.

Позивачі ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі № 2 житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 83-86, 198-201); в позовній заяві та інших офіційних документах, а також в судових засіданнях, називаючи свої анкетні дані, позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказували своїм місцем проживання квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 29, 32, 56, 112, 115, 150-152, 174).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. До справ даної категорії такі випадки не відносяться.

Суд, дотримуючись засад змагальності, забезпечив сторонам можливість доводи ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачі ОСОБА_4 приймали участь у судових засіданнях особисто, а також їх інтереси за їх довіреністю представляв приватний підприємець ОСОБА_7

Однак позивачами та їх представником не надано даних про підставу їх поселення і проживання в зазначеному будинку, даних про встановлення порядку користування певними приміщеннями, даних, які б спростовували надані відповідачем докази про те, що будинок АДРЕСА_1 складається з двох окремих квартир, які мають окремі входи, окремі кухні та окремі санвузли, і не проявлено ініціативи про їх витребування судом.

Твердження апелянтів про те, що будинок АДРЕСА_1 є одноквартирним, що дії виконавчого комітету Московської районної ради в м. Харкові та ДП «ХЕМЗ»в частині ненадання їм житлового приміщення площею 9,9 кв.м в зазначеному будинку не забезпечені шляхом надання належних і допустимих доказів.

Доводи апелянтів та їх представника не містять даних, які б свідчили про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, оскільки він ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: