УХВАЛА
Справа №: 22-ц/0190/3259/2012Головуючий суду першої інстанції:Стародуб Г.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"30" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівАдаменко О.Г., Руснак А.П.,
При секретарі Гуляєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, стягнення матеріальної шкоди, за зустрічним позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 13 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, стягнення матеріальної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.09.2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір №216-07, за умовами якого банк надав йому грошові кошти в розмірі 20452 доларів США строком до 26.09.2014 року зі сплатою 10,5% річних за користування кредитними коштами для придбання автомобілю. Згідно п. 5.2.6 цього договору за надання фінансового інструменту він зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 1927,09 грн. в день його укладення. У забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору 27.09.2007 року між сторонами був укладений договір застави рухомого майна №216-07/А, згідно якого позивач передав відповідачу рухоме майно - автомобіль MITSUBISHI LANCER,2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.09.2007 року. Позивач вказує на те, що з укладеним кредитним договором він не згоден, а саме з пунктами 3.8,5.2.5,5.2.6,5.2.12,5.2.13 цього договору, оскільки вказані пункти договору порушують його права як споживача, що суперечить законодавству, і є дискримінацією відносно нього.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_6 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не визнав та звернувся до суду із зустрічним позовом до нього, в якому просив стягнути заборгованості з ОСОБА_6 за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що між сторонами 27.09.2007 року укладено кредитний договір №216-07, згідно якого ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 20452 доларів США на умовах зворотності та строковості. Пунктом 2.4 кредитного договору встановлений графік погашення кредиту шляхом сплати суми в розмірі 243 доларів США щомісяця. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином не виконував у зв'язку з чим станом на 30.11.2011 року в нього утворилась заборгованість перед банком в розмірі 15198,27 доларів США, що еквівалентно 121429,62 грн.
Посилаючись на вимоги ст.525,526,549,550,552,572,610,625,1049,1050,1054 ЦК України, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просить позов задовольнити.
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 13 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 121429,62 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як убачається з матеріалів справи, 27.09.2007 року між банком та ОСОБА_6 укладений кредитний договір №216-07, за яким останній отримав 20452 доларів США на строк до 26.09.2014 року зі сплатою 10,5% річних за користування кредитними коштами і зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.
В забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору 27.09.2007 року між сторонами був укладений договір застави рухомого майна №216-07/А, згідно якого ОСОБА_6 передав банку рухоме майно - автомобіль MITSUBISHI LANCER,2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить йому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.09.2007 року.
Проте, ОСОБА_6 всупереч вимогам статей 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України, належним чином не виконував свої зобов'язання за договором кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, сума якої станом на 30.11.2011 року складає 121429,62 грн.
Всупереч вимогам частини 1 статті 60 ЦПК ОСОБА_6 не надав доказів, які б спростовували зазначену суму заборгованості. Доводи банку про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та наявність заборгованості по оплаті кредиту та процентів підтверджується письмовими доказами, зокрема розрахунками, які відповідачем не спростовані.
За таких обставин, у суду першої інстанції були усі передбачені статтями 525, 526, 536, 611, 612, 625, 1054, 1050, частиною 2 статті 1054 Цивільного Кодексу України підстави для задоволення позовних вимог банку і стягнення з ОСОБА_6 суми боргу.
У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, тому що під час підписання кредитного договору ОСОБА_6 був ознайомлений з його умовами та наслідками, його зовнішнє волевиявлення на отримання кредиту в іноземній валюті було вільним і відповідало його внутрішній волі, а спірні договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Непогодження ОСОБА_6 з окремими положеннями кредитного договору, зважаючи на вимоги статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банка і задоволенні позову позичальника, оскільки останній з умовами договору ознайомлений і погодився з ними, зауважень і заперечень не мав і зобов'язався їх дотримуватися і виконувати, що підтверджується його підписом під договором.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_6 про визнання кредитного та договору застави недійсними, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заявлених вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що волевиявлення ОСОБА_6 під час підписання кредитного договору та отримання кредиту в іноземній валюті було вільним і відповідало його внутрішній волі.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у межах заявлених позовних вимог правильно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором і відмову в первісному позові про визнання оспорюваних договорів недійсними, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, і підстав для скасування якого за доводами апеляційної скарги немає.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Законів України «Про захист прав споживачів», «Про страхування» та інших.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 13 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Судді: Кірюхіна М.А. Адаменко О.Г. Руснак А.П.