УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/2558/12Головуючий суду першої інстанції:Тімофеєва Г.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"28" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівКурської А.Г., Чистякової Т.І.

При секретаріБірковському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

14 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сімферопольський район, АР Крим, які належать на праві власності відповідачу, у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №1101/0507/88/260, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 28 000 доларів США, з кінцевим строком повернення до 02 травня 2017 року, але в результаті не виконання відповідачем належним чином умов кредитного договору, станом на 21 вересня 2011 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 27 818,75 доларів США, що еквівалентно 221 818,37 грн., яку відповідач у добровільному порядку не погашає. Також 03 травня 2007 року між позивачем та відповідачем у якості забезпечення зобов'язання був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, відповідач передав в іпотеку будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сімферопольський район, АР Крим.

Заочним рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011 року позов ПАТ «Сведбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1101/0507/88/260 від 03 травня 2007 року в сумі 221 818,37 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сімферопольський район, АР Крим, що належить ОСОБА_6 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах, за початковою ціною, попередньо визначеною належним експертом - суб'єктом оціночної діяльності. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011 року та у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він не отримував повідомлень банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, також банк безпідставно підвищив процентну ставку з 14% до 16 %. Зазначає, що судом не прийнято до уваги ту обставину, що згідно кредитного договору, закінчення строку дії договору є 02 травня 2017 року, тобто на момент пред'явлення банком вимог, строк, встановлений договором не сплинув, а тому у нього є можливість погасити заборгованість за кредитним договором. Вважає, що позов пред'явлено передчасно.

В запереченнях на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» просить апеляційну скаргу відхилити, заочне рішення залишити без змін.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_6, повідомленого про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України, і не заявившого клопотання про відкладення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сімферопольський район, АР Крим, що належить ОСОБА_6 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності та визнав встановленим, що у відповідача виникла заборгованість перед банком за кредитним договором на суму 221 818, 37 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів і вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03 травня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №1101/0507/88/260, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 28 000 доларів США, на строк з 03 травня 2007 року по 02 травня 2017 року, зі сплатою 14 відсотків річних за користування кредитом, а відповідач у якості забезпечення зобов'язання передав в іпотеку будинок НОМЕР_1 та земельну ділянку розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сімферопольський район, АР Крим. (а.с.23-26)

Також 03 травня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, за реєстровим номером №2908, відповідно до умов якого, відповідач передав в іпотеку будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Сімферопольський район, АР Крим. (а.с.27-29)

Позичальник ОСОБА_6 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 27 818, 75 грн., що еквівалентно 221 818, 37 грн. (а.с.7-9, 95-99).

12 липня 2011 року позивачем була направлена іпотечна вимога на адресу відповідача, яку відповідач отримав 20 липня 2011 року та попереджено ОСОБА_6 про те, що якщо на протязі 30 днів він не сплатить заборгованість, то банк, як іпотекодержатель, розпочне звернення стягнення на іпотечне майно. Зазначену вимогу ОСОБА_6 отримав 20.07.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням. (а.с.19, звор., а.с.100).

20 листопада 2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про зміну умов кредитного договору № №1101/0507/88/260 від 03 травня 2007 року та про те, що якщо на протязі 30 днів він не сплатить заборгованість, то банк, як іпотекодержатель, розпочне звернення стягнення на іпотечне майно. Зазначену вимогу ОСОБА_6 отримав 27 листопада 2011 року, про що свідчить поштове повідомлення, але вимоги позивача не виконав. (а.с.21, а.с.100).

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судова колегія враховує положення ст. 39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. А крім того зважає на те, що зазначене положення закону є оціночним, у зв'язку з цим підлягає з'ясуванню сума заборгованості, а також враховується і співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина тертя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодавця, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.39 Закону України «Про іпотеку» як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні цієї норми.

З правового аналізу ст. 39 Закону слідує, що зазначена стаття передбачає право суду відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки лише у випадках якщо: іпотекодавець є відмінним від боржника; порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю (банку) і не змінює обсяг його прав. Враховуючи, що іпотекодавець за договором іпотеки від 03.05.2007 року та боржник за кредитним договором №1101/0507/88/260 від 03.05.2007 року, є однією й тією ж особою - відповідач по справі ОСОБА_6, то судова колегія вважає, що вимоги ст.39 Закону України «Про іпотеку» на відповідача не поширюються.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне підвищення банком процентної ставки із 14% до 16%, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги як підставу для скасування рішення, оскільки цей довід є необґрунтованим та спростовується умовами кредитного договору.

Згідно пункту 1.3 кредитного договору № 014/0060/74/42176 від 03 травня 2006 року, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору у випадку і у порядку, встановленому пунктом 6.1.2 цього договору.

У розрахунку заборгованості за кредитним договором зазначена історія руху коштів за тілом кредиту та історія руху коштів за процентами та відображено графік погашення боргу. Із зазначеного розрахунку видно, що починаючи з квітня 2009 року ОСОБА_6 перестав належним чином виконувати умови договору по сплаті боргу та у нього стала виникати заборгованість як за тілом кредиту, так і по процентам. Станом на 21.09.2011 року заборгованість ОСОБА_6 перед банком складає 27818,75 дол.США, що еквівалентно 221818,37 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 21700,19 дол. США; заборгованість за процентами - 5151,76 дол. США; заборгованість по пені, розрахована за один календарний рік, - 966,80 дол.США. (а.с. 95-97)

До того ж, у графі 13 зазначеного розрахунку відображено розмір процентної ставки, яка нараховувалась відповідачеві та із якої вбачається, що з моменту укладання з ОСОБА_6 кредитного договору йому нараховувалась процентна ставка - 14% до 18.08.2011 року, а з 18.08.2011 року по 20.09.2011 року нараховувалась процентна ставка - 16% (а.с.95-97).

Як вбачається із пунктів 2, 5 та 12.3 іпотечного договору, вартість предмету іпотеки - житлового будинку загальною площею 39,3 кв.м із господарськими спорудами та земельної ділянки, площею 0,0875 га, розташований в смт.Гвардійське Сімферопольського району АДРЕСА_1 , сторони визначили в 202000 грн., що еквівалентно 40000 дол.США. (а.с.27-28).

Таким чином, вартість іпотечного майна визначена сторонами в 202 000 грн., а сума заборгованості ОСОБА_6 перед банком складає 221818 грн.37 коп., тому нарахування процентної ставки в 16% за один місяць з 18.08.2011 року по 20.09.2011 року не впливає суттєво на розмір заборгованості відповідача, який перевищує вартість іпотечного майна.

Своїм право на дострокове стягнення заборгованості з кредитом банк скористався, пред'явивши позов до відповідача 14 жовтня 2011 року.

Оскільки іпотекодавець та боржник за кредитним договором є однією і тією ж особою (боржник не є відмінним від іпотекодавця), то банк, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки достроково, тобто до закінчення терміну дії кредитного договору.

Згідно роз'яснень, що містяться п.30 Постанови Пленуму №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про дострокове стягнення суми заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.ст.1052, 1054 ЦК України та п.2.3 кредитного договору у зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань та доведено факт порушення взятих на себе зобов'язань і розмір заборгованості, то суд першої інстанції дав належну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог банку.

У зв'язку з тим, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, то на думку судової колегії, задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором і непогашенням заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, банк правомірно звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому судова колегія їх відхиляє як необґрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для скасування рішення.

Всім обставинам і доказам суд першої інстанції дав належну оцінку і ухвалив рішення згідно норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.