ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Цуркана М.І.
Суддів: Гуріна М.І.
Кобилянського М.Г.
Гаманка О.І.
Горбатюка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомпрокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Українсько-російського спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтеркаучук” в особі філії підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ”Тірас” у м. Полтаві про стягнення податкового боргу і пені та за зустрічним позовом філії „Тірас” Українсько-російського спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтеркаучук”до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про спонукання до списання і розстрочення податкового боргу
у с т а н о в и л а :
У січні 2004 року прокурор Київського району м. Полтави у порядку ст.20 Закону України ”Про прокуратуру”, посилаючись на те, що станом на 20.08.2003 р. податковий борг та пеня філії „Тірас” Українсько-російського спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтеркаучук” становили 55 294,56 грн., а прийняті податковим органом заходи з погашення боргу результатів не дали – звернувся до господарського
Справа № 1-711-05/кс
Головуючий у першій інстанції Гладишева Т.Я.
Доповідач Цуркан М.І.
суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві про стягнення з відповідача зазначених сум.
Ухвалою судді господарського суду Полтавської області від 8 січня 2004 року позовна заява направлена за підсудністю до господарського суду Одеської області.
У лютому 2004 року товариство заявило зустрічний позов до ДПІ у м. Полтаві і посилаючись на те, що платником податків самостійно виявлені та задекларовані податкові зобов”язання за 1999 рік та 2000 рік, а податковий орган залишив поза увагою заяву про списання та розстрочення податкового боргу за правилами п.п.18.1.1,18.1.5. п. 18.1ст.18 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,- просили зобов”язати податковий орган провести по податковому обліку ТОВ ”Тірас”:
- уточнюючу декларацію з ПДВ за грудень 2000р. № 47 від 20.04.2001р. на суму самостійно виявленої недоїмки по ПДВ у розмірі 9107грн., з якої 6751грн. боргу за 1999 р. списати, а 2356грн., як борг 2000р. розстрочити на 60 місяців;
- уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2000р. № 48 від 20.04.2001 р. на суму самостійно виявленої недоїмки по податку на прибуток у розмірі 24600,00 грн., з якої 6684грн. боргу за 1999р. списати, 17916грн. боргу за 2000р. розстрочити на 60 місяців.
Первісний і зустрічний позови об”єднані у одне провадження.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 13 липня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2005 року у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний задоволено у повному обсязі.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постановлені рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позову прокурора та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на них, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.
Судами встановлено, що філія „Тірас” Українсько-російського спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтеркаучук” самостійно виявила податкові зобов”язання, які виникли за 1999 рік та 2000 роки і задекларувала їх уточнюючими деклараціями за №№ 47, 48 від 20.04.2001 року (а.с.129-133).
Зокрема, задекларовано: 24 600 грн. податкового боргу з податку на прибуток, в тому числі 6 683,90 грн. станом на 01.01.2000р., що утворився за 1999 р. та 17 916,90 грн. станом на 01.01.2001р.; 9 107 грн. податку на додану
вартість, в тому числі 6 751, 40 грн. станом на 01.01.2000р. та 2 355, 60 грн. станом на 01.01.2001 р.
Також встановлено, що ДПІ не погодилась списати та розстрочити податковий борг з тих підстав, щоуточнені декларації з ПДВ за грудень 2000р. та з податку на прибуток за 2000р. подані 20.04.2001р., а тому зазначені в них суми є податковоюзаборгованістю поточного (2001р.), тобто не підлягають списанню та розстроченню за правилами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. В обґрунтування своєї позиції, ДПІ посилалась також на п.3.7 наказу ДПА України від 1.03.01 р № 81 „Про затвердження Положення про списання та розстрочення податкового боргу у зв'язку з відміною картотеки” за змістом якого списанню та/або розстроченню підлягають самостійно виявлені платниками податків податкові зобов”язання, що виникли у податкових періодах, що передують податковому періоду, на який припадає набрання чинності ст.18 зазначеного Закону, тобто станом на 31.12.1999 р. та які задекларовані протягом 60 календарних днів, від набрання чинності ст.18 Закону.
Відмовивши у задоволенні первісного позову та задовольнивши зустрічні вимоги, суд, а апеляційний суд правильно погодившись з такими висновками, обґрунтовано виходили з того, що доводи ДПІ не узгоджуються з нормами чинного законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини.
Так, п.18.1 ст.18 Закону України України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачена можливість списання та розстрочення податкового боргу, пов”язані з відміною картотеки.
Зокрема, за змістом п.п.18.1.1 п.18.1 ст.18 Закону, з платників податків підлягає списанню податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, а відповідно до п.п.18.1.2 податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року, може бути за бажанням платника податку розстрочений.
Згідно з правилами п.п.18.1.5 п.18.1 ст.18, у разі коли платники податків самостійно виявляють податкові зобов'язання, що виникли у податкових періодах, попередніх податковому періоду, на який припадає набрання чинності цією статтею, та здійснюють їх декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання чинності цією статтею, податкові зобов'язання (включаючи пеню) підлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному цією статтею, залежно від часу їх виникнення.
Статтею 19 Закону (п.19.1) встановлено, що він набирає чинності з 1 квітня 2001 року, за винятком статті 18, яка набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
Офіційно Закон опубліковано у газеті ”Урядовий кур”єр” за №33 від 21 лютого 2001 року, тобто з цього дня стаття 18 набрала чинності.
За наведених обставин твердження податкового органу про те, що податкові зобов”язання за 1999 – 2000 р.р., задекларовані товариством 20 квітня 2004 р., є заборгованістю 2001 р. суперечать дійсним обставинам справи, а вимоги товариства законні та обґрунтовані.
Щодо посилань ДПІ на порушення норм процесуального права, зокрема розгляд справи Одеським апеляційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України, то суд касаційної інстанції зазначає, що такий розгляд не призвів і не міг призвести до неправильного вирішення справи, а тому, як підстава для скасування рішення, відхиляється.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13 липня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2005 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.
Головуючий М.І.Цуркан
Судді: М.І.Гурін
О.І.Гаманко
С.А.Горбатюк
М.Г.Кобилянський