Справа № 2а-85/2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 вересня 2007 року                            Бродівський районний суд Львівської області

в складі   головуючої   судді     Тропак О.В.

при секретарі Косминя І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вроди адміністративну спра ву за позовом ОСОБА_1 до Державного управління охорони навко-лишньвго природного середовища в Львівській області про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної  заробітної плати та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим,що з 22 квітня 2006 року по 02 квітня 2007-року працював на посаді головного спеціаліста  сектору екоконтролю в Бродівсько-му районі Державного управління охорони навколишнього природного середовища. При близно 23.02.2007 року у відділі кадрів вищезгаданої установи його поінформували в усній формі,що в найближчий час відбудеться реорганізація служби,але він залишиться працювати на тій самій посаді.На загальних зборах трудового колективу, його прізвище було зачитано серед осіб, які залишаються працювати на тих самих по садах.Про те,що відбудеться реорганізація і про можливе скорочення обійманої посади він розписався в журналі.02 квітня 2007 року його викликав начальник управ ління і повідомив,що його посада не скорочується,але залишити його на цій посаді не можна,на цю посаду буде призначено іншого спеціаліста та запропонував йому написати заяву на звільнення за згодою сторін.Перебуваючи у сильному моральному потрясінні та не зовсім усвідомлюючи наслідки,під тиском керівника,позивач написав заяву про звільнення з займаної посади,як того вимагав керівник.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги,зазначив,що при написанні  ним заяви під ди

ктовкуОСОБА_2,мова взагалі не велася про розірвання трудового договору,а велася мова про переведення позивача на іншу посаду в тій же установі, підтвердженням чого є зазначення в заяві ч.5 ст.36 КЗпП України.Виправлення в його  заяві 4.5 ст.Зб на ч.І ст.36 свідчить про грубе порушення трудового законо давства і прав працівника,оскільки звільнення відбулося без його згоди,а шляхом підробки запису з боку адміністрації. Доповнив позовні вимоги, вимогами про стягнення середньомісячної  заробітної плати по день вирішення справи по суті,враховуючи неможливість прцевлаштування через відсутність трудової книжки  та збільшив розмір моральної шкоди до 6000. грн.

Відповідач в письмових запереченнях позову не визнав , покликаючись на те, що позивач був звільнений за згодою сторін на підставі власної письмової заяви. Доказів про наявність чинення відповідачем морального та психологічного тиску, крім суб»єктивної думки позивача,немає.Позивач не міг не знати,що буде звільнений саме з 02.04.2007 р.Про це свідчить і акт про відмову позивача від підпису про ознайомлення з наказом про звільнення від 02.07.2007 р.В день звільнення з позивачем були проведені всі розрахунки по виплаті заробітної плати.Заява позивача  від 03.04.2007 року ,надіслана поштою на адресу держуправління не має юридичного значення,як не має юридичного значення і лікарняний листок,відкритий після звільнення позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та пояснив: що працював у відповідача на посаді головного інспектора  сектору екологічного контролю у Бродівському районі з 22.04.2006 р.23.02.2007 р у відділі кадрів,його проінформувати в усній формі про реорганізацію служби,в результаті якої він залишиться працювати на тій самій посаді.Таке ж рішення було підтверджено на зага льних зборах трудового колективу.Про наступну реорганізацію він розписався в журналі.02.04.2007 року його викликав начальник управління Матолич Б.М. і повідомив, що його посада не скорочується,але він не буде залишений на ній,оскільки на цю посаду буде призначено іншого спеціаліста з іншого району,та спочатку запропонував йому перевестися до Львова на недовгий термін,а потім змінив думку і

2

сказав звільнитися. Конкретної відповіді начальнику він не дав, бо перебував у нервовому потрясінні. Потім начальник викликав юриста ОСОБА_2,якому сказав,щоб я був звільнений.Він під диктовку ОСОБА_2 писав заяву про переведення на іншу посаду,написавши пункт «5»,не знаючи при цьому,що пункт«5» означає, так як з КЗпП не ознайомлювався і до 16.04.2007 р надіявся,що.залишиться працювати.В суді він побачив,що,в заяві кимось/але не ним/було виправлено пункт»5» на пункт»1». Його обманули.Зрозумівши ,що відносно нього було вчинено порушення у вигляді морального та психологічного тиску і усвідомивши, що його залишили без джерел для існування,04.04.2007 року він направив відповідачу по пошті повторну заяву від 03.04.2007 р,з проханням вважати його попередню заяву недійсною.Йому було досте менно відомо,що на момент поступлення відповідачу його другої заяви ,наказу про звільнення не було видано.16.04.2007 р він отримав від відповідача повідомлення, щоб з»явитися  за отриманням трудової книжки,чого він не зміг зробити,так як перебував на стаціонарному лікуванні і 14.05. 2007 р подав відповідачу листок тимчасової непрацездатності і цього ж дня був ознайомлений з наказом про звільнення від 02.04.2007 р.З 03.04.2007 р він не працює , так як йому не була вчасно видана трудова книжка.З 02.04.2007 року йому нічого не платили і розрахункові гроші він отримав в кінці квітня 2007 р.Просить поновити його на роботі,стягнути моральну шкоду в сумі б тис грн за чинення начальником управління морального і психологіч ного тиску,який полягав в тому, що останнім було заявлено, що він не відповідає займаній посаді і пропрацював на посаді тільки один рік,а працювати залишаться ті, хто пропрацював довше а також просить стягнути  з відповідача середньомісячну заробітну плату за всі місяці,які він не працював.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав та пояснив, що в його присутності між керівником та позивачем була досягнута згода про звіль нення про, що свідчить власноручно написана заява позивача і на підставі якої 02.04.2007 р був виданий наказ,який позивач відмовився підписати.Копія наказу позивачу в день звільнення не була видана.03.04.2007 р позивачу подзвонили,щоб він з»явився за трудовою книжкою і так як він не з»явився,то йому надіслали поштове повідомлення.Позивачем не доведено чинення на нього психологічного тиску. Він продиктував позивачу текст заяви і так як позивач неправильно сприйняв на слух пункт статті,то на його зауваження,сам позивач виправив текст заяви на пункт»1» і це може бути доведено, навіть,у випадку проведення експертизи.В заяві позивача не зазначалося про переведення.12.05.2007 р позив

ач з»явився до керівни цтва,щоб йому оплатили лікарняний лист і тоді він не буде мати пр

етензій.Вважає, що позивачем пропущено місячний термін для звернення з позовом до суду.Позивач відмовився отримати трудову книжку. Розрахунки були проведені з позивачем в день звільнення,шляхом електронного переказу. Заяви позивача від 03.04.2007 року управ ління не отримало.

Представником позивача надано суду і судом досліджено наступні докази, які мають правове значення для вирішення спору:

Копію письмової заяви позивача від 02.04.2007 р/ас 15/,в якій позивач просить звільнити його від займаної посади за згодою сторін, відповідно до п./ на пункт 5 написано пункт 1/ ст.36 КЗпП України.

Копію наказу №25 від 02.04.2007 р/ас 16/ про звільнення позивача з займаної посади з 02.04.2007 р за згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Оглянуто в суді оригінали і долучено до справи копії витягів з книг обліку руху трудових книжок /ас 40-42/та книги обліку наказів/ас 71/,згідно  з якими наказ про звільнення позивача видано 02.04.2007 р і трудова книжка на день розгляду справи судом ,позивачем не отримана.

Довідку про середньомісячну заробітну плату позивача/ас 65/,яка ,на день розгляду справи судом ,становила 959 грн 55 коп.

Копію розрахункового листа позивача за квітень 2007 р /ас 67/і копію платіжного доручення від 16.04.2007 року про перерахування відповідачем в банк за робітної плати за першу половину квітня 2007 року на картки працівників/ас68/.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши інші докази по справі,  суд встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог лише в частині стягнення середньомісячної заробітної плати позивача за час затримки розрахунку при звільненні. До такого висновку суд дійшов з врахуванням наступних обставин та доказів: Відповідно до ст.233КЗпП України,працівник може звернутися з заявою про ви рішення трудового спору безпосередньо до суду, у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки ні копія наказу про звільнення, ні трудова книжка позивачу не були

3

вручені,то строк звернення до суду за вирішенням трудового спору позивачем не пропущено.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобо-в»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки,зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ІІб КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум,що на лежать йому від підприємства,установи,організації,провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП ,в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,зазначені в ст.ІІб цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З досліджених судом доказів випливає,що відповідачем,в день звільнення позивача,«не було видано останньому трудової книжки і не було проведено виплати всіх сум,що належали йому від установи.Таким чином відповідачем не було дотримано вимог вищезгаданих норм трудового законодавства.З врахуванням пояснень позива ча про те, що 16.04.2007 року він отримав повідомлення від відповідача,щоб з»яви тися за отриманням трудової книжки і гроші на банківську карточку позивача були перераховані 16.04.2007 р /ас 68/, дана обставина, дає підстави для стягнення з відповідача середньомісячного заробітку лише за час затримки розрахунку, за період з 02.04.2007 р по 16.04.2007 року,тобто за половину місяця,що в сумарному обчисленні складає 479 грн 78 коп:/959 грн 55 коп : 2/.

Суд розглядає як неспроможні твердження позивача про те,що в кабінеті ОСОБА_2не велася мова про розірвання трудового договору,а велася мова про переведення його на іншу посаду в тій же установі,оскільки у власноручно написаній ним заяві/ас 15/нічого не Зазначено про переведення,а зазначено:»Прошу звільнити ме не від займаної посади за згодою сторін...». Позивачем не було заявлено і суду не надано доказів того,що сторонами було досягнуто домовленості про визначення стро ку припинення трудового договору іншою датою ніж 02.04.2007 року.А так як анулю вання домовленості працівника і уповноваженого власником органу може мати місце лише при взаємній згоді на це уповноваженого органу і працівника,то наступне направлення позивачем відповідачу 04.04.2007 р /ас 5/заяви про відкликання заяви від 02.04.2007 року,не може мати правового значення для вирішення даного спору.

Позивачем не подано суду і в суді не здобуто доказів чинення на позивача морального і психо

логічного тиску з боку начальника управління з метою схилення відповідача до написання за

яви про звільнення,поскільки,як ствердив сам позивач, заява від 02.04.2007 року була написана ним не в присутності начальника управлін ня,а в кабінеті юриста ОСОБА_2 під дикїтовку останнього.Дана обставина розцінюється судом як відсутність чинення на позивача морального і психологічного тиску при його звільненні ,а отже свідчить про відсутніть підстав для визнання звільне ння незаконним і відсутніть підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.

На підставі ст.ст.47,116,117 КЗпП України,керуючись ст.ст.11,160 ч.3,161, 163 КАС України,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середови ща в Львівській області,ідентифікаційний код НОМЕР_1,розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1  середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 479 грн 78 коп. Вказана сума визначена без утримання податків та обов»язкових платежів.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через Вродівський районний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.