ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі: Мельник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою приватного підприємства «Ювелірне виробниче підприємство «Віолет» на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Ювелірне виробниче підприємство «Віолет» про стягнення 5128 грн., -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного підприємства «Ювелірне виробниче підприємство «Віолет» про стягнення 5128 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24 січня 2006 року в задоволенні позовних вимог Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року рішення господарського суду м. Севастополя від 24 січня 2006 року скасовано, позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.
В касаційній скарзі приватне підприємство «Ювелірне виробниче підприємство «Віолет» просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Ювелірне виробниче підприємство "Віолет" 7692, 00 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Позивач надав уточнення до позову, в яких просить замість 7691, 00 грн. стягнути 5128, 00 грн. за не створення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно ч. 1 ст. 20 вищезгаданого Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року (зі змінами) "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями) установами і організаціями штрафних санкцій у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 року суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідних підприємствах за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314 на підприємстві лежить обов'язок надання інформації органам працевлаштування інвалідів про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а саме: місцевому центру зайнятості, місцевому органу соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пункти 5, 14 Положення), а працевлаштування інвалідів повинне здійснюватися державною службою зайнятості, органами міністерства соціального захисту населення, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей і професійних навиків відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії (пункти 10, 11, 12, 13 Положення).
Відповідно до Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004 року, це відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, на яке покладений контроль за своєчасним та повним перерахуванням до бюджету штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, прийняття заходів по стягненню штрафних санкцій у випадках їх несплати в судовому порядку.
Частина перша статті 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Так, для усіх підприємств незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до пункту 5 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 175 від 19.10.2004) в період з 01.01.2002 року по 01.10.2004 рік Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 9 підприємств. В роботі комісії по атестації робочих місць інвалідів на підприємстві - приватному підприємстві "Ювелірне виробниче підприємство " Віолет ", представник відповідача участі не приймав.
Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затвердженою Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) відповідача за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 3 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві (75 осіб), фактично на підприємстві не працював жоден інвалід. Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 2564,00 грн.
Згідно пункту 14 вказаного Положення підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Однак, вирішуючи такі спори суди мають з»ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Приватне підприємство "Ювелірне виробниче підприємство "Віолет" протягом 2004 року щомісячно інформувало органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Севастопольського міського центру зайнятості від 09.09.2005 року (арк. 64) та звітами за формою 3-ПН за січень-грудень 2004 року. Інваліди центром занятості не направлялись у зв'язку з тим, що були відсутні бажаючі працевлаштовуватися за вказаними вакансіями.
Таким чином, порушення приватним підприємством "Ювелірне виробниче підприємство "Віолет" вимог статей 19 та 20 Закону сталося з вини органу працевлаштування.
Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ух в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємства «Ювелірне виробниче підприємство «Віолет» задовольнити, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року скасувати, рішення господарського суду м. Севастополя від 24 січня 2006 року залишити в силі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: