К/С  № 5-163/05

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2006 р.                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Конюшка К.В.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.                                

                                Степашка О.І.                        

при секретарі:       Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р.

у справі № 17/119

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000762306/0/10477 від 17.06.2004 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що фактичне недопущення до перевірки  працівників податкової інспекції тягне за собою іншу відповідальність, ніж передбачена Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Штрафна санкція за зазначені податковою інспекцією порушення неправомірно визначена як податкове зобов’язання.

Відповідач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Посилається на те, що для того, щоб встановити здійснення розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування не обов’язково заходити до приміщення АЗС.

          Від відповідача 15.08.2006 р. за вх. № 5-163/05 Д1 надійшло клопотання, в якому він просить справу розглядати без участі його представника.

          Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, про причини суд не повідомив. Враховуючи викладене та виходячи із приписів ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається без участі представника позивача.  

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

 Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

 На підставі акту перевірки № 000128 від 28.05.2004 р. податкова інспекція прийняла податкове-повідомлення рішення № 0000762306/0/10477, яким позивачу визначила податкове зобов’язання у сумі 405,00 грн. за платежем "штрафні санкції" за порушення п. 6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

 Актом перевірки податкова інспекція зафіксувала здійснення розрахункової операції без застосування режиму попереднього програмування, порушення порядку використання торгового патенту та недопущення працівників податкової інспекції у приміщення АЗС для здійснення перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перебування працівників податкової інспекції за межами місця, де здійснювалася торгівля, виключає повне та об’єктивне здійснення перевірки дотримання правил торгівлі позивачем.

Позиція судів стосовно неправомірності визначення позивачу штрафних санкцій за порушення вищезазначених вимог законодавства, як податкового зобов’язання, є обґрунтованою, оскільки такі порушення не відносяться до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням – рішенням штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями, які стягуються у порядку, встановленому законом № 2181.

          За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій стосовно необхідності  задоволення позовних вимог узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права. Відповідно, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

         Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -      

                                               У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

судді                                                 К.В. Конюшко

                    Л.В. Ланченко                                           

                    О.М. Нечитайло                                   

                    О.І. Степашко

          Ухвалу складено у повному обсязі 16.10.2006 р.