Справа № 22-1754 2007р.                     Головуючий у 1-й інстанції: Шевцова Н.В.

Категорія: 33                                           Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 вересня 2007 року                                                    Колегія судців судової палати в

цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Кривохижі В.І.(головуюча),

Белінської І.М. ,

Чорнобривець О.С. ,  при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Знам"янського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року в цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2,  Казарнянської сільської ради Знам"янського району про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року ОСОБА_1.  звернулась в суд з цим позовом,  посилаючись на те,  що відповідачка ОСОБА_2  незаконно користується 0, 152 га землі,  як частиною присадибної земельної ділянки,  на якій знаходиться житловий будинок,  право власності на який вона отримала в порядку спадкування.

Вважаючи,  що разом з переходом до неї права власності на житловий будинок,  до неї повинно було перейти і право користування присадибною земельною ділянкою у тому ж розмірі,  яким користувався попередній власник,  позивачка просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю,  виданий відповідачці Казарнянською сільською радою на підставі її рішення від 26.11.1997 року.

Рішенням Знам"янського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і про закриття провадження в справі через неправильне застосування судом норм матеріального та цивільного процесуального права. Зазначається про те,  що суд 1-ї інстанції розглянув справу в порядку цивільного судочинства,  у той час як її розгляд належить до компетенції адміністративних судів. Крім того,  суд не розглянув спір із заявлених підстав,  не застосував норми матеріального права,  які підлягали застосуванню,  дійшов помилкового висновку про пропуск позивачкою строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення представника позивачки ОСОБА_3.,  заперечення проти апеляційною скарги відповідачки ОСОБА_2 ,  дослідивши наявні в справі докази,  колегія суддів вирішила,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а рішення суду 1-ї інстанції -залишенню без змін - з таких підстав.

2.

Відмовляючи в позові,  суд першої інстанції дійшов висновку про те,  що позовні вимоги позивачки не грунтуються на законі і,  крім того,  вона пропустила строк позовної давності для захисту в судовому порядку свого порушеного (як вона вважає) права на землю.

Таких висновків суд дійшов належним чином з'ясувавши обставини,  що мають значення для справи,  надавши правильну оцінку доказам та правильно застосувавши норми матеріального права.

Встановлено,  що позивачка 23.09.1988 року набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями,  розташований по АДРЕСА_1,  в порядку спадкування за заповітом.  Спадкодавець -ОСОБА_4 - мала на праві користування присадибну земельну ділянку,  площею 0, 61га.

У грудні 1996 року ОСОБА_1.  отримала свідоцтво про право на спадщину,  а рішенням Казарнянської сільської ради №26 від 26.11.1997 року їй у власність було передано 0, 15 га із загальної площі присадибної земельної ділянки,  яка знаходилась раніше у користуванні ОСОБА_4. Тим же рішенням у власність ОСОБА_2  було передано також 0, 15 га із земель тої ж ділянки. Решта землі була передана двом іншим родичам спадкодавиці,  які в подальшому відмовились від належних їм земельних ділянок на пористь позивачки,  внаслідок чого сільською радою 17.12.2004 року було прийнято рішення №93 про передачу безкоштовно у приватну власність позивачки всього 0, 46 га колишньої присадибної ділянки та видано державний акт.

Відповідно до  ст.  106-1 Земельного кодексу Української РСР 1970р.,  що була чинною на час переходу до позивачки права власності на жилий будинок,  перехід права власності на жилий будинок,  розташований у сільському населеному пункті,  не тягнув за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі,  до якої перейшло право власності на жилий будинок,  провадилось на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу, тобто в порядку відведення згідно із  ст.  16 ЗК.

Позивачка,  якій на час набуття права власності на жилий будинок виповнилося лише 7 років,  не зазначила у позовній заяві,  чи проживала вона постійно у сільській місцевості,  що мало значення для вирішення сільською радою питання щодо розміру присадибної земельної ділянки. В усякому випадку цей розмір не міг перевищувати 0, 15 га,  що передбачалось п.3ч.1 ст. 78 ЗК Української РСР 1970р.

За таких обставин,  враховуючи,  що позивачці було передано у власність безкоштовно 0, 46 га спірної присадибної ділянки,  відсутні підстави вважати,  що її право на землю порушене із зазначених нею в позові підстав. Передача присадибної земельної ділянки у власність позивачки вперше,  згідно із рішенням Казарнянської сільської ради №26 від 26.11.1997 року,  не суперечила діючому на той час законодавству,  а саме -  ст.  ст. 17,  30,  67 ЗК України 1991 року,  зокрема,  стосовно розміру земельної ділянки.

3.

Правильним є і висновок суду про пропуск позивачкою без поважних причин строку позовної давності як встановленого  ст. 71 ЦК України 1963р.,  так і  ст. 112 ч.1 ЗК України 1991р. Безпідставним є посилання позивачки на те,  що відповідно до п.4ч.1 ст. 268 ЦК України 2003р. позовна давність на її позовні вимоги не поширюється,  оскільки вона ніколи не мала права на той розмір присадибної ділянки,  на який вона заявляє вимоги,  а тому не можна вважати,  що її право власності або користування спірною земельною ділянкою було порушене видачею відповідачці державного акта на право власності на землю 16.04.1998 року. Крім того,  про порушення свого права позивачка в усякому випадку дізналась у квітні 2000 року,  коли отримала державний акт на право приватної власності на землю в розмірі 0, 152 га (а.с.  9).

З матеріалів справи вбачається,  що відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку у встановленному чинним законодавством порядку,  тобто на підставі поданої нею заяви до органу місцевого самоврядування,  який прийняв відповідне рішення. Спірні правовідносини з приводу переходу права користування присадибною земельною ділянкою при переході права власності на жилий будинок виникли між сторонами- фізичними особами- і не мають ознак публічно-правового спору. Тому суд,  обгрунтовано,  відповідно до положень  ст. 15 ЦПК України,  розглянув справу в порядку цивільного,  а не адміністративного судочинства.

Таким чином,  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,  доводи апеляційної скарги щодо його незаконності і необґрунтованості є безпідставними,  а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  303,  304. 307, 308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1.  відхилити,  а рішення Знам"янського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.