Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2012 р. № 2-а- 810/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Сердюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "Точмедприлад", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати повністю податкові повідомлення - рішення № 0000102302 від 05.01.2012 р., № 0000112302, видані ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.12 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від № 0000102302, № 0000112302 від 05.01.2012 р., прийнятті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Відповідно до поданих раніше письмових заперечень відповідач зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті перевірки висновок про отримання інформації щодо встановлення факту неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності за перевіряємий період з контрагентом позивача, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "Точмедприлад" знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "ХЗ "Точмедприлад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 23.11.2011 року., за результатами якої складений акт від 21.12.2011 р. за №4570/235/00481324.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ВАТ "ХЗ "Точмедприлад":

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "ХЗ "Точмедприлад" з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", код ЄДРПОУ 37093546;

- п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток за на загальну суму 59418,0 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 59418,0 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, внаслідок чого зменшено від'ємне значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість (ряд.20.1 Декларації) на загальну суму 72846,0 грн., у тому числі у вересні 2011 року на суму 38602,0 грн., у жовтні 2011 року на суму 34244,0 грн.;

На підставі акту перевірки від 21.12.2011 р. за №4570/235/00481324 ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення -рішення:

- № 0000112302 від 05.01.2012 року, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72846,0 грн. за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями;

- № 0000102302 від 05.01.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено розмір суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього у розмірі 59418,0 грн. за порушення п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями.

З дослідженого акту перевірки від 21.12.2011р. за №4570/235/00481324 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність укладеної угоди з ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс". Даний висновок зроблений відповідачем на підставі інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальником ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до Довідки АА №129642 з ЄДРПОУ ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" займається наступними видами діяльності: виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосовань, виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі, виробництво верстатів для оброблення металу, загальні механічні операції, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "ХЗ "Точмедприлад"(замовник) уклав з ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс"(виконавець) договір від 01.08.2011 року № 08/2011 на надання послуг по виготовленню деталей.

Відповідно до п.1.1 договору від 01.08.2011 року № 08/2011, Виконавець зобов'язується надати послуги по виготовленню деталей з матеріалу та по кресленнях Замовника за адресою: 61106, м. Харків, вул. Плиточна,12, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю необхідні для цього матеріали та креслення, а також прийняти деталі та оплатити Виконавцю вартість послуг по виготовленню деталей на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Замовник самостійно доставив Виконавцю матеріали необхідні для виготовлення деталей, визначених п. 1.2. Договору, що підтверджується Актом № 1 приймання-передачі матеріалів за Договором від 04.08.2011 р. В той же час, креслення, необхідні для виготовлення деталей також були передані Виконавцю, що підтверджується Актом № 1 приймання-передачі креслень за Договором від 04.08.2011 р.

Матеріали та креслення були доставлені Замовником Виконавцю за адресою, вказаною в Договорі, а саме: 61106, м. Харків, вул. Плиточна, 12 транспортним засобом ИЖ-2717, що використовується Замовником на підставі Договору оренди № 3 від 01.03.2011 р. Цей факт підтверджується подорожнім листом службового автомобіля № 49 від 04.08.2011 р. серії АН № 013098.

Перший комплект деталей Виконавець виготовив та передав Замовнику на підставі Акту № 1 приймання-передачі виготовлених деталей за Договором від 02.09.2011 р., як це передбачено п. 2.1.4. Договору. Другий комплект деталей Виконавець передав Замовнику на підставі Акту № 2 приймання-передачі робіт по виготовленню деталей за Договором від 31.10.2011 р., як це передбачено п. 2.1.4. Договору.

Перший і другий комплект деталей Замовник самостійно вивіз на орендованому транспорті з території виготовлення її Виконавцем, а саме м. Харків, вул. Плиточна, 12. Цей факт підтверджується подорожнім листом службового автомобіля № 53 від 02.09.2011 р. серії АБФ № 866988 та подорожнім листом службового автомобіля № 55 від 31.11.2011 р. серії АБФ № 866990.

Відповідно до п. 3.3. якість наданих Виконавцем послуг по виготовленню деталей повинно відповідати вимогам, вказаним в конструкторській документації до цих деталей Замовника. Не прийняті («забраковані») деталі Замовником підлягають заміні (або переробці) за рахунок Виконавця в обумовлений сторонами строк.

Якість виготовлених деталей перевірялась на підставі креслень та іншої конструкторської документації Замовника Відділом технічного контролю Замовника, який здійснює вхідний контроль на матеріали та комплектуючі, що завозяться на склад Замовника. Усі деталі, виготовлені Виконавцем були прийняті Замовником, «забракованих»деталей не було.

Вищезазначені деталі були оприбутковані на склад Замовника, що підтверджується Прибутковим ордером № 277 від 05.09.2011 р. та Прибутковим ордером № 317б від 31.10.2011 р.

Відповідно до п. 3.2. Договору підписання сторонами Акта приймання-здачі послуг свідчить про надання послуг належним чином і являється підставою для оплати Замовником наданих Виконавцю послуг. Так, 02.09.2011 р. Замовником та Виконавцем було підписано Акт № 1 виконаних робіт по виготовленню деталей за договором від 02.09.2011 р. про те, що послуги надані та прийняті на суму 296940,82 (в тому числі ПДВ, 20% - 49490,14 грн.).

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за надані послуги за договором проводяться шляхом перерахунку Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця не пізніше 25-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-здачі послуг. Передплата сторонами не передбачена.

На підставі Акту № 1 виконаних робіт по виготовленню деталей від 02.09.2011 р. Замовник не пізніше 25-ти банківських днів перерахував на поточний рахунок Виконавця 296940,82 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 888 від 30.09.2011 р.

Після передачі другого комплекту деталей 31.10.2011 р. Замовником та Виконавцем було підписано Акт № 2 виконаних робіт по виготовленню деталей від 31.10.2011 р. про те, що послуги надані та прийняті на суму 335955,06 грн. (в тому числі ПДВ, 20% - 55992,51 грн.).

Між Замовником ВАТ "ХЗ "Точмедприлад" та Виконавцем ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс" 20.09.2011 р. було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції: «3.1. Розрахунки за надані послуги за договором проводяться шляхом перерахунку Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця не пізніше 25-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-здачі послуг. За бажанням Замовника може здійснюватись передплата, сума якої не обмежена.»

Оплата Виконавцю за надані послуги у сумі 335955,06 грн. здійснювалась частинами шляхом передплати, а саме: 13.10.2011 р. на поточний рахунок Виконавця було перераховано перший платіж у сумі 120000,0 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 1065 від 13.10.2011 р.; другий платіж у сумі 143416,22 грн. було здійснено 17.10.2011 р., що підтверджується Платіжним дорученням № 1075 від 17.10.2011 р.; третій платіж у сумі 72538,84 грн. - 27.10.2011 р., що підтверджується Платіжним дорученням № 1123 від 27.10.2011 р.

Суми ПДВ, що надійшли на поточний рахунок ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС»в зв'язку з постачанням послуг визначені правильно, відповідають сумі податкових зобов'язань продавця і включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджується податковою накладною № 24 від 02.09.2011 р., податковою накладною № 83 від 13.10.2011 р., податковою накладною № 93 від 17.10.2011 р., податковою накладною № 150 від 27.10.2011 р.

Креслення, що були передані Виконавцю для виготовлення деталей 04.08.2011 р. були повернуті Замовнику 30.11.2011 р. на підставі Акту № 2 приймання-передачі креслень за Договором від 30.11.2011 р. Після чого були знищені, що підтверджується Актом № 1 знищення креслень від 30.11.2011 р.

Деталі, прийняті Замовником за Договором були використані для виготовлення медичних приладів -СИНОПТОФОРІВ, які використовуються для діагностики та коригування косоокості дітей, що підтверджується Звітом цеху про використання основних матеріалів за вересень 2011 р. та жовтень 2011 р.

СИНОПТОФОР є реальним офіційно зареєстрованим медичним приладом, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Синоптофор СИНФ-1 № 8894/2009, видане Міністерством охорони здоров'я України, Свідоцтвом про державну реєстрацію Синоптофор СИНФ-1 КР-МТ-5-№ 002776, видане Республікою Казахстан, Реєстраційним свідоцтвом Синоптофор СИНФ-1 № ИМ-7.94157, видане Міністерством охорони здоров'я Республіки Бєлорусь, Реєстраційним свідоцтвом Синоптофор СИНФ-1 ФС № 2005/1081, видане Федеральною службою за наглядом в сфері охорони здоров'я та соціального розвитку Російської федераці.

Вищевказані медичні прилади в подальшому були реалізовані ТОВ «Центр синергії новацій», що підтверджується Видатковою накладною № РН-Б-117 від 13.09.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-131 від 10.11.2011 р., Видатковою накладною № РН-б-132 від 14.11.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-138 від 30.11.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-141 від 01.12.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-140 від 05.12.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-143 від 02.12.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-147 від 12.12.2011 р., Видатковою накладною № РН-Б-153 від 29.12.2011 р.

Вищевказане повністю спростовує твердження ДПІ у Київському районі м. Харкова про те, що вищеописаний правочин є нікчемним.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки вищезазначений правочин не відноситься до нікчемних правочинів (тобто тих, недійсність яких прямо встановлена законом), а ДПІ у Київському районі м. Харкова чи будь-яка інша особа не зверталася до суду з вимогою визнати вчинений правочини недійсними, таким чином він є правомірним.

Оскільки правочин є правомірними, ВАТ «ХЗ «Точмедприлад»був зобов'язаний відобразити наслідки вчинення цих правочинів в бухгалтерському та податковому обліку. Так, ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актів про неможливість проведення ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС»господарської діяльності за вересень, жовтень 2011 року котрі відображені в акті перевірки від 13.12.11р.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також звертає увагу на те, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "ХЗ "Точмедприлад"та ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс"був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 138 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, яке станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та ТОВ "Бізнес -Консалтінг Плюс" підтверджується, накладними, актом прийому -передачі креслень, актом прийому - передачі матеріалів, актом виконаних робіт, прибутковим ордером, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з отримання послуг по виготовленню деталей у ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС»вірно віднесено до валових витрат позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ВАТ "ХЗ "Точмедприлад".

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ лише ґрунтуються на акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ВАТ "ХЗ "Точмедприлад" податкового правопорушення.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 21.12.2011 р. за №4570/235/00481324 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0000102302 та № 0000112302 від 05.01.2012 р. прийняті Державної податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова на підставі акту від 21.12.2011 р. за №4570/235/00481324 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення № 0000102302 та № 0000112302 від 05.01.2012 р. видані ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" (код ЄДРПОУ 00481324) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1322.64 грн. (одна тисяча триста двадцять дві гривні 64 копійки).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28 травня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко