ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-65/2513-2012 26.04.12
Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Приватного підприємства "Шибумі", м. Чернігів
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ
про стягнення 33 610,13 грн.
за участю представників:
від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 08.04.2010 р. ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 16/07 від 16.07.2010 р.
від відповідача :ОСОБА_3 -представник за довіреністю № 20 від 10.01.2012 р.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Шибумі" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення пені в розмірі 7 286,57 грн., трьох відсотків річних в розмірі 5 988,96 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20 334,60 грн. за період з 24.12.2009 р. по 05.07.2011 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 131197/4002/0052509 від 06.10.2009 р., а саме - строків сплати страхового відшкодування по страховому випадку, що стався із автомобілем Рено, державний реєстраційний номер СВ 5998 АО, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" утворилась заборгованість по сплаті пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 33 610,13 грн.
У позові Приватне підприємство "Шибумі" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" пеню в розмірі 7 286,57 грн., три відсотки річних в розмірі 5 988,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20 334,60 грн. за період з 24.12.2009 р. по 05.07.2011 р., а всього -33 610,13 грн.
У судовому засіданні 26.04.2012 року представники позивача позовні вимоги підтримали та обґрунтували, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення штрафних санкцій та матеріальних втрат. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
06.10.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо-Класик", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та Приватним підприємством "Шибумі" (страхувальник), було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 131197/4002/005209, відповідно до якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому на праві власності вантажним автомобілем Рено, 2000 р. випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер СВ 5998 АО.
З довідки відділу державного пожежного нагляду по Фокінському району міста Брянськ Російської Федерації № 4-4-4-838 від 18.11.2009 року вбачається, що 12.11.2009 року в автомобілі "Рено", державний реєстраційний номер СВ 5998 АО з напівпричепом, державний реєстраційний номер СВ 0523 ХТ, який належить ПП "Шибумі" сталася пожежа. У результаті пожежі пошкоджено: кабіну тягача "Рено" і передню стінку напівпричепа, тент напівпричепа. Причиною пожежі є самозаймання промасленого ганчір'я.
Згідно акту про пожежу від 12.11.2009 року, складеного комісією відділу державного пожежного нагляду по Фокінському району міста Брянська пожежа відбулась 12.11.2009 року на автомобілі "Рено"д.н. СВ5998АО.
13.11.2009 р. приватне підприємство "Шибумі" звернулося до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик" з письмовою заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Листом № 49 від 14.01.2010 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" відмовило у виплаті страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. у справі № 33/282 позов Приватного підприємства "Шибумі" задоволено частково, визнано подію, що сталась із автомобілем Рено, державний реєстраційний номер СВ 5998 АО, що належить ПП "Шибумі", страховим випадком, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 130 350,00 грн., витрати за проведення судових експертиз у розмірі 7 181,15 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 303,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 219,72 грн.
Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. у справі № 33/282 залишено без змін.
Вищезазначене рішення, набрало законної сили 07.06.2011 р. та було виконано відповідачем 06.07.2011 р., шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 139 057,32 грн. на поточний рахунок ПП "Шибумі".
У зв'язку із простроченням строків виплати страхового відшкодування позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.12.2009 р. по 05.07.2011 р.
Вирішуючи спір у даній справі, суд встановив, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" свої зобов'язання по виплаті страхового відшкодування виконало 06.07.2011 р. та сплатило на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 139 057,32 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Таким чином судом встановлено, що здійснюючи виплату страхового відшкодування 06.07.2011 р., відповідач порушив строки виконання зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Проте суд зазначає, що позивач неправомірно визначив період нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що подію, яка сталась 12.11.2009 р. із автомобілем Рено, державний реєстраційний номер СВ 5998 АО, визнано страховим випадком рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. у справі № 33/282. Як вже зазначалась, воно набрало законної сили після винесення постанови Київським апеляційним господарським судом від 07.06.2011 р. про залишення вищезазначеного рішення без змін, про що був обізнаний відповідач, оскільки його представник брав участь в апеляційному розгляді справи.
Суд вважає, що саме з цього часу у відповідача виник обов'язок сплати страхового відшкодування позивачу у сумі, встановленій судом. При цьому рішення суду зворотної сили у часі не має, а тому позивач помилково вважає, що штрафні санкції та матеріальні втрати повинні розраховуватись з 24.12.2009 р.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про правомірність нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті страхового відшкодування за період з 07.06.2011 р. по 06.07.2011 р.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неправомірність стягнення штрафних санкцій, оскільки нарахування штрафних санкцій у вигляді пені визначено умовами укладеного між сторонами правочину, а саме - пунктом 12.3 договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 131197/4002/0052509 від 06.10.2009 р.
Щодо інфляційної складової боргу та нарахування 3% річних суд зазначає, що вони не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів та компенсації за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в розмірі 556,22 грн., 3% річних в сумі 342,87 грн., а також пеня в розмірі 1 771,51 грн. за період з 07.06.2011 р. по 06.07.2011 р.
Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Приватного підприємства "Шибумі" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення пені в розмірі 7 286,57 грн., трьох відсотків річних в розмірі 5 988,96 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20 334,60 грн. за період з 24.12.2009 р. по 05.07.2011 р. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Шибумі" (14001, м. Чернігів, вул. Попова, 8-В, ідентифікаційний код 30380646) інфляційну складову боргу в розмірі 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 22 коп., 3% річних в сумі 342 (триста сорок дві) грн. 87 коп., а також пеня в розмірі 1 771 (тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 51 коп. за період з 07.06.2011 р. по 06.07.2011 р.
В іншій частині позову -відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Шибумі" (14001, м. Чернігів, вул. Попова, 8-В, ідентифікаційний код 30380646) витрати по сплаті судового збору в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 89 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 квітня 2012 р.
Повний текст рішення підписаний 07 травня 2012 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна