ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 65/6 31.10.11

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Босенко Є.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд", м. Красноармійськ, Донецька обл.

до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1- представник за довіреністю б/н від 05.04.2011 р.

від відповідача :ОСОБА_2- представник за довіреністю № 147 від 07.04.2010 р.

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Трест Красноармійськшахтобуд" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Міністерства вугільної промисловості України № 353 від 19.08.2009 року було прийнято рішення про припинення позивача як юридичної особи шляхом ліквідації. У зв'язку з ліквідаційною процедурою у позивача виникли фінансові зобов'язання, зокрема, по виплаті грошових коштів, пов'язаних із трудовими відносинами, що віднесені до кредиторських вимог працівників другої черги. Позивач подавав відповідачу платіжні документи на виконання вказаних зобов'язань, однак, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" відмовляється приймати їх до виконання без одночасного відрахування внесків до Управління Пенсійного фонду України, що належать до вимог третьої черги, посилаючись на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, позивач звернувся з позовною заявою в суд, мотивуючи її тим, що нормами цивільного законодавства (ст. ст. 111, 112 ЦК України) передбачена певна черговість задоволення вимог кредиторів та порушення цієї черговості (на що змушує своїми діями відповідач) тягне за собою відповідальність позивача відповідно до закону.

У позові Відкрите акціонерне товариство "Трест Красноармійськшахтобуд" просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" виконати умови договору -прийняти та зарахувати суми виплат кредиторських вимог другої черги на карткові рахунки працівникам Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд" без одночасної вимоги платіжних доручень на перерахування платежів із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів або без документального підтвердження їх сплати раніше, та одночасного переведення 1/3 сум до Управління Пенсійного фонду України.

У судовому засіданні 10.10.2011 р. було оголошено перерву до 31.10.2011 р.

31.10.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову, зазначив, що ліквідаційним балансом підприємства передбачена виплата поточної оплати праці, а відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, яким є позивач, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 24 вказаного Закону банки приймають від платників єдиного внеску платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі Наказу Міністерства вугільної промисловості України від 19.08.2009 р. № 353 діяльність Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд" припинена шляхом ліквідації.

На виконання зазначеного наказу та вимог ст. 105 ЦК України, ст. 60 ГК України позивачем була створена ліквідаційна комісія з припинення підприємства та складений проміжний ліквідаційний баланс ВАТ "Трест Красноармійськшахтобуд", що був затверджений Міністерством вугільної промисловості України.

Згідно вказаного балансу до нього увійшли заявлені та визнані позивачем вимоги кредиторів, зокрема, вимоги працівників, що пов'язані із трудовими відносинами (кредиторські вимоги другої черги), а також вимоги Управління Пенсійного фонду України, Державної податкової інспекції по сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів (кредиторські вимоги третьої черги).

Також судом встановлено, що 28 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, був укладений договір № 10409/3ДС-1008-Н банківського рахунку в національній валюті України від 28.10.2008 р. (далі - Договір банківського рахунку), за яким відповідач відкрив позивачу поточний рахунок в національній валюті України № 26009980104091 для зберігання грошей клієнта і зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача за цим рахунком за плату, встановлену в розділі 3 цього договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил та умов цього договору, а позивач зобов'язався здійснювати операції за рахунком відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил та умов цього договору.

Таким чином, відповідач зобов'язався здійснювати обслуговування позивача за відкритим рахунком за плату шляхом приймання платежів, перерахування з його рахунку грошових коштів на інші рахунки за розпорядженням клієнта (позивача).

02 квітня 2010 р. Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" було отримано лист за вх. номером 24 від ліквідаційної комісії щодо необхідності прийняття на виконання платіжних доручень позивача з призначенням платежу: «кредиторські вимоги другої черги»для зарахування на особисті рахунки звільнених працівників тресту без надання доручень щодо сплати зборів на пенсійне та інші види соціального страхування та податку з доходів фізичних осіб. Правовою підставою зарахування позивач зазначив ст. 112 Цивільного кодексу України, якою заборонено оплату кредиторських вимог третьої черги до повного погашення вимог другої черги.

23 квітня 2010 року позивач направив платежі в сумі 1 205 105,04 грн. двома платіжними дорученнями № 1541 і № 1539, якими погашалися кредиторські вимоги другої черги (вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами). Призначення платежу згідно вищевказаних платіжних доручень було зазначено як "погашення кредиторським вимог другої черги згідно ст. 112 ЦКУ та наказу Міністерства вугільної промисловості № 353 від 19.08.2009 р. для зарахування на платіжні картки згідно списків".

Однак, у проведенні платежу відповідач відмовив у зв'язку відсутністю платіжного доручення на перерахунок коштів до Управління Пенсійного фонду України в розмірі не меншому, ніж 1/3 від суми, перерахованої працівникам, в результаті чого кошти не булі переведені на карткові рахунки працівників.

Так само 02 червня 2011 року позивач звернувся до відповідача із платіжним дорученням № 4, в якому було зазначено призначення платежу "погашення кредиторських вимог для зарахування на платіжні картки згідно списку". Проте, відповідач платіжне доручення № 4 від 02.06.2011р. до виконання не прийняв, посилаючись на Постанову Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-3.

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ліквідаційна процедура позивача на час спірних правовідносин проводилась у загальному порядку, передбаченому ст.. 105, 110-112 ЦК України, 59-61 ГК України.

Частиною 3 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи згідно п. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

На підставі складеного проміжного балансу ліквідатор (ліквідаційна комісія) визначає порядок здійснення ліквідаційної процедури: у разі наявності майна - загальний, а у разі недостатності майна - у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 2. ст. 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується у загальному порядку, провадиться у черговості, встановленій статтею 112 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 112 ЦК України у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

- у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

- у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); - у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Таким чином, з правового аналізу вказаних норм вбачається, що майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. При цьому законодавець припускає, що майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити. Тому для виплати грошових сум кредиторів встановлена спеціальна черговість, яка визначена статтею 112 Цивільного кодексу України. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Зазначені норми цивільного законодавства кореспондуються з нормами Господарського кодексу України (ст.ст. 59-61)

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час спірних правовідносин до позивача, що перебуває в стані ліквідації та здійснює заходи з погашення кредиторських вимог, мають застосовуватись саме спеціальні норми, передбачені ст. 60-61 ГК України, ст. 110-112 ЦК України, а не норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як вважає відповідач.

При цьому суд зауважує на тому, що позивачем здійснювались заходи саме з погашення заборгованості по оплаті праці працівників за минулі періоди (тобто кредиторські вимоги), а не сплачувалась поточна заробітна плата, про що зазначає відповідач, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»та Інструкції, затверджені Правлінням Національного банку України, які не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.

Крім того, суд зважає на положення ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як вже встановлено судом, між сторонами у справі був укладений договір банківського рахунку, за яким відповідач відкрив позивачу поточний рахунок в національній валюті України для зберігання грошей клієнта і зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача за цим рахунком за визначену плату.

Пунктом 5.1.1 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний згідно з вимогами чинного законодавства України та банківськими правилами здійснювати за рахунком розрахункові та касові операції, необхідні для забезпечення діяльності клієнта.

Відповідно до п. 5.4.1, п. 5.4.3 договору позивач має право самостійно розпоряджатися грошима на рахунку з дотриманням чинного законодавства України та банківських правил, за винятком безспірного стягнення коштів, також має право вимагати своєчасного і повного здійснення банком операцій та інших обумовлених цим договором послуг.

06 квітня 2009 року між відповідачем та позивачем був укладений договір № ЗП/04-2009/30 про зарахування заробітної плати на карткові рахунки, за яким відповідач надає позивачу послуги щодо зарахування заробітної плати таіншихвиплат, передбачених чинним законодавством України, на карткові рахунки працівникам позивача на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.2.4 договору про зарахування заробітної плати відповідач зобов'язується здійснювати зарахування коштів на карткові рахунки працівників упродовж 1 (одного) робочого дня після виконання позивачем зобов'язань, визначених в договорі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 30.2 ст. 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Також згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених законом.

Так само Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13) та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо неприйняття до виконання платіжних доручень позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд" та зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" виконати умови договору, а саме - прийняти та зарахувати суми виплат кредиторських вимог другої черги на карткові рахунки працівникам Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд", що виникли з трудових відносин, у порядку черговості без одночасної вимоги платіжних доручень на перерахування податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів платежів із заробітної плати працівників або документального підтвердження їх сплати раніше з одночасним переведення 1/3 сум до Управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-37, 44, ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, б-р. Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051) виконати умови договору -прийняти та зарахувати суми виплат кредиторських вимог другої черги на карткові рахунки працівникам Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд", що виникли з трудових відносин, у порядку черговості без одночасної вимоги платіжних доручень на перерахування податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів платежів із заробітної плати працівників або документального підтвердження їх сплати раніше з одночасним переведення 1/3 сум до Управління Пенсійного фонду України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, б-р. Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Трест Красноармійськшахтобуд" (85302, Донецька обл., м. Красноармійськ, вул. Леніна, 111, код ЄДРПОУ 00180798) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 31 жовтня 2011 р.

Повний текст рішення підписано 04.11.2011 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна