ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24.05.12 р. Справа № 5006/12/37/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк
про стягнення 585,46грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився ;
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Комунальним підприємством «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 468,02грн., пені в сумі 15,50грн., штрафних санкцій в сумі 93,60грн., 3% річних в сумі 6,00грн. та інфляційних витрат в сумі 2,34грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №144 від 01.11.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 468,02грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 15,50грн., штрафу в сумі 93,60грн., 3% річних в сумі 6,00грн. та інфляційних витрат в сумі 2,34грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання». Відтак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
За приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :
Рішенням виконавчого комітету Харцизької міської ради №845 від 20.10.2010р. надано дозвіл комунальному підприємству «Міська служба єдиного замовника» на укладання договору оренди на продовження строку дії оренди нежитлового приміщення площею 21,8кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з Приватним підприємцем ОСОБА_1 терміном на 2 роки для розміщення магазину непродовольчих товарів, з орендною платою 455,90грн. на місяць з послідовною індексацією.
На виконання зазначеного рішення між Комунальним підприємством «Міська служба єдиного замовника» (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) 01 листопада 2010р. було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №144, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення комунальної власності міськради, площею 21,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до умов п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підстав Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Харцизької міської ради від 30.09.2007р. №5/12-525 і становить з урахуванням ПДВ за перший місяць оренди 455,90грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.2. договору).
За приписами п.3.4. договору орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Розділом 10 договору передбачена відповідальність Орендаря за несвоєчасну сплату орендних платежів, так орендна плата, перераховано несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплату орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Відповідно до умов п.11.1 договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами при наявності рішення виконавчого комітету міської ради та діє до 01.11.2012р.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.
01 листопада 2010р. до укладеного договору оренди №144 між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі основних засобів, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв вбудоване нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 21,8кв.м. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.
01 жовтня 2011р. між сторонами було підписано Угоду про розірвання договору №151 оренди нежитлового приміщення комунальної власності міськради №144 від 01.11.2010р., за умовами якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди №144 з 01.10.2011р. Цього ж дня між сторонами було складно та підписано акт прийому-передачі основних засобів, відповідно до якого Орендарем було повернуто орендоване майно.
Однак за твердженням позивача зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів відповідачем були виконані не в повному обсязі та за розрахунком позивача заборгованість на момент звернення до суду із позовом складає 468,02грн.
Між сторонами також було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони підтвердили, що станом на 01.04.2012р. за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за договором оренди №144 у розмірі 468,02грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.
Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним.
Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №144 від 01.11.2010р. належним чином не виконав, орендну плату сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість сумі 468,02грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 468,02грн. відповідач повністю підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2012р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 468,02грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6,00грн. та інфляційних витрат в сумі 2,34грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 2,34грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 6,00грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15,50грн. та штраф в сумі 93,60грн. на підставі п.п. 10.1-10.2 договору.
Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Відтак за висновком суду наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 15,50грн. та штрафу в сумі 93,60грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та таким що підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника», м. Харцизьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 468,02грн., пені в сумі 15,50грн., штрафних санкцій в сумі 93,60грн., 3% річних в сумі 6,00грн. та інфляційних витрат в сумі 2,34грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» (86700, м. Харцизьк, пров. Спартаківський, 6а, р/р 26009000106333 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31590968) заборгованість з орендної плати в сумі 468,02грн., пеню в сумі 15,50грн., штраф в сумі 93,60грн., 3% річних в сумі 6,00грн., інфляційні витрати в сумі 2,34грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.05.2012р.
Суддя Тоцький С.В.