Донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 18 » червня 2008 року справа № 22а-5785/08
83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Буркова О.М. - довір. від 30.05.2008 року № 19388/10
від першого відповідача - не з'явились
від другого відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К”
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 03.04.2008 року
у справі № 2а-450/08
за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції
до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К”
до другого відповідача Приватного підприємства “Фірма “Промстройіндустрія”
про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення вартості первинно отриманої продукції
ВСТАНОВИВ:
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К” (перший відповідач) та Приватного підприємства “Фірма “Промстройіндустрія” (другий відповідач) про визнання недійсною угоди купівлі - продажу на загальну суму 374523 грн. 99 коп. та застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського Кодексу України, а саме, стягнути з ПП “Фірма “Промстройіндустрія” грошові кошти на користь ТОВ “Луганський агропромисловий союз і К”, а з ТОВ “Луганський агропромисловий союз і К” - на користь держави вартість отриманих послуг в сумі 374523 грн. 99 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2008 року у справі № 2а-450/08 (суддя Ушаков Т.С.) позовна заява задоволена частково: в частині визнання угоди від 04.05.2006 року недійсною провадження у справі закрите, з Приватного підприємства “Фірма “Промстройіндустрія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К” стягнені грошові кошти в сумі 374523 грн. 99 коп., а з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К” на користь держави стягнені грошові кошти в сумі 374523 грн. 99 коп.
Першим відповідачем подана апеляційна скарга в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального права.
Вказує на те, що суд першої інстанції невірно застосував адміністративно - господарські санкції, оскільки згідно ст. 250 ГК України такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, вважає, що такий строк на час прийняття постанови суду сплинув.
Вважає необгрунтованним посилання суду першої інстанції на вирок Краснодонського міськрайонного суду, яким засновник ПП “Фірма “Промстройіндустрія” засуджений за ст. 205 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Між ТОВ “Луганський агропромисловий союз і К” (замовник) та ПП “Фірма “Промстройіндустрія” (посередник) укладений договір на посередницькі послуги від 04.05.2006 року № 4056 (а.с. 24 - 25).
Предметом договору є зобов'язання по виконанню ряду фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію замовника (п.1 договору).
Умови договору виконані сторонами, про що свідчать податкові накладні, акт здачі - приймання робіт від 31.05.2006 року № 2, у зв'язку з чим замовник перерахував на розрахунковий рахунок посередника грошові кошти в сумі 374523 грн. 99 коп.
ПП “Фірма “Промстройіндустрія” зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської Ради 07.02.2006 року за юридичною адресою: м. Луганськ, вул.. Дніпровська, 51, взято на податковий облік до Ленінської МДПІ м. Луганська, зареєстроване платником ПДВ 21.02.2006 року свідоцтво № 17329512.
Засновником підприємства є ОСОБА_1.
За юридичною адресою підприємство не знаходиться, податкову звітність до Ленінської МДПІ не надає.
Згідно вироку Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18.05.2007 року у справі № 1-532/2007 відносно ОСОБА_1 встановлене покарання за ч. 1 ст. 212 КК України за фактом фіктивного підприємництва, вирок набрав законної сили 04.06.2007 року.
Як встановлено місцевим судом, керівник (засновник) підприємства ОСОБА_1. не мав мети займатись підприємницькою діяльністю, ніякої господарської діяльності не вів, документи від імені підприємства не підписував, печатку та усі установчі документи підприємства передав невстановленій особі.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2007 року визнаний недійсним запис про державну реєстрацію ПП “Фірми “Промстройіндустрія”.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
В апеляційній скарзі вказується на порушення адміністративним судом першої інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень (орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Право ДПІ подавати позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна встановлено п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті 3 КАС та пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова інспекція як орган державної влади, який звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч. 2, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим спором, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - контролюючого органу, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо подання позову про визнання недійсним договору, в розумінні п.7 ч. 1 ст. 3 КАС України і такі справа належать до компетенції адміністративних судів.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства , а також моральним засадам суспільства.
Тобто, умовами чинності правочинів є дотримання певних умов, передбачених цивільним законодавством України, а саме:
1. зміст правочину не повинен суперечить цивільному законодавству;
2. правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3. наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта;
4. при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми;
5. правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним;
6. відповідність правочину спеціальним умовам.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як зазначалось раніше, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2007 року визнаний недійсним запис про державну реєстрацію ПП “Фірми “Промстройіндустрія”, вироком Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18.05.2007 року у справі № 1-532/2007 відносно ОСОБА_1 встановлене покарання за ч. 1 ст. 212 КК України за фактом фіктивного підприємництва, вирок набрав законної сили 04.06.2007 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Статтею 215 ЦК України передбачене, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним господарського зобов'язання за угодою від 04.05.2006 року № 4056.
Стосовно застосування наслідків недійсності угоди, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до зазначеної норми Закону якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно зазначеної норми Закону недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Тобто, зазначеною нормою передбачена двостороння реституція, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину, коли повернення в натурі одержаного за правочином неможливе, підлягає поверненню його вартість, тобто провадиться відшкодування одержаного за недійсним правочином у грошовій формі.
Двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, незалежно від наявності вини сторін правочину.
Таким чином, податкова інспекція правомірно звернулась до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності угоди та суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви в цій частині.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Господарським Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. 72, ст. 165, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К” на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2008 року у справі № 2а-450/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2008 року у справі № 2а-450/08 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський агропромисловий союз і К” та Приватного підприємства “Фірма “Промстройіндустрія” про визнання недійсною угоди та застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського Кодексу України, - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 18.06.2008 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
головуючий І.В.Геращенко