ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«11» червня 2008 року справа № 22а-6204/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - довір. від 05.03.2008 року б/н
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області
від 08.05.2008 року
у справі № 2а-20/08
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Микитівського районного Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради Донецької області
про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих коштів
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області з позовною заявою до Микитівського районного Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради Донецької області про визнання неправомірною відмову в перерахунку та виплаті на його користь недоотриманої грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки та стягнення недоотриманої суми грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки за 2003 - 2007 роки згідно п.4 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08.05.2008 року у справі № 2а-20/08 (суддя Мілєйко Є.Д.) в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою позовну заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначає, що бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо прийняття відповідних постанов про виплати грошової компенсації за неотриману путівку не позбавляє його права на отримання такої компенсації, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії (посвідчення НОМЕР_1 - а.с. 3), визнаний інвалідом ІІ групи (довідка МСЕК - а.с. 5).
Перебуває на обліку в Микитівському районному Управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради Донецької області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 20 зазначеного Закону передбачене позачергове щорічне безплатне надання санаторно - курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.
Фактично відповідачем виплачена позивачу така компенсація тільки за 2004 рік в сумі 107 грн., за 2003, 2005, 2006, 2007 роки такі виплати не проводились зовсім.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачене позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, нормами спеціального Закону на Кабінет Міністрів покладений обов”язок щодо визначення розміру таких виплат.
Зазначена норма Закону узгоджується з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 року № 800 “Про затвердження Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до п. 17 якої у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів від 31.08.2005 року № 848 “Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2004 рік” встановлений розмір такої компенсації за 2004 рік в сумі 107 грн.
Тобто, здійснюючи позивачу виплату компенсації вартості санаторно - курортної путівки за 2004 рік в сумі 107 грн. відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо обов”язковості виплат йому такої компенсації за 2003, 2005, 2006, 2007 роки, оскільки Кабінетом Міністрів України порядок надання путівок та їх розмір за ці періоди не визначався, позивачем доказів звернення до відповідача із заявами про надання путівок або компенсації їх вартості не надано.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08.05.2008 року у справі № 2а-20/08 - залишити без задоволення.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08.05.2008 року у справі № 2а-20/08 за позовом ОСОБА_1 до Микитівського районного Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих коштів згідно ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 11.06.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 17.06.2008 року.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко