Справа № 2-7815/11 провадження № 22-ц/0390/951/2012 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.
Категорія: 27 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.05.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Завидовської-Марчук О Г,
суддів - Свистун О.В., Овсієнка А.А.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю представника позивача Плеханова О.М.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
11 листопада 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 30 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № VOZOGK0000000030, відповідно до умов якого останній було надано кредит в розмірі 48091, 75 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 01.10.2018 року.
З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором 30 вересня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач надав в іпотеку належне йому майно, а саме: квартиру загальною площею 87, 90 кв. м., яка розташована за адресою вул. Театральна,2/2 в м. Луцьку Волинської області.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала взятих на себе зобов'язань і станом на 23 вересня 2011 року загальна сума заборгованості перед позивачем становить 79874, 89 доларів США.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOZOGK0000000030 від 30.09 2008 року, звернути стягнення на квартиру загальною площею 87, 90 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2012 року позов задоволено частково.
Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOZOGK0000000030 від 30.09.2008 року в сумі 79874, 89 доларів США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 87, 90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ( на підставі договору іпотеки № б/н від 30.09.2008 року). Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом, з іншою особою-покупцем з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності, отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування та можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1700 ( одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 ( сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1820 ( одну тисячу вісімсот двадцять) грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким їхні позовні вимоги ПАТ КБ «ПиватБанк» про виселення задовольнити повністю.
В решті вирішення позовних вимог рішення суду не оскаржується.
У даному судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав із викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Відповідач апеляційну скаргу заперечила, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції-залишити без змін.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджувалися; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, відмовляючи в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів проживання відповідача та інших осіб в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Заявляючи крім інших вимог і вимогу про виселення ОСОБА_2, позивач просив суд витребувати довідку про склад сім'ї та реєстрацію і проживання осіб за адресою предмета іпотеки (а.с.4). Проте суд всупереч вимогам ч.4 ст.10 ЦПК України цієї довідки не витребував та належним чином не перевірив доводів позивача в цій частині заявлених вимог і дійшов неправильного висновку про відмову в позові про виселення. Причому, зазначивши мотиви відмови в позові про виселення, суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині рішення не зазначив висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановлено законом.
У частинах 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко- держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч. 3 ст. 109 ЖК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору № VOZOGK0000000030 від 30 вересня 2008 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , останній було надано кредит в розмірі 48091, 75 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 01.10.2018 року ( а.с.11-15).
На забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру загальною площею 87,90 кв.м., житловою - 49,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 291660 гривень. Відповідно до умов даного договору іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед інших кредиторами іпотекодавцями ( а.с.15-18).
Згідно п. 22 зазначеного договору іпотеки, у випадку порушення Кредитного договору Позивальником, або цього договору Іпотекодавцем, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушує умови кредитного договору, обов'язок по оплаті кредиту та відсотків виконує неналежним чином, в зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість станом на 23.09.2011 року в розмірі 79874, 89 доларів США ( а.с. 5-6).
З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2011 року позивачем було надіслано відповідачу письмову вимогу про усунення порушених взятих на себе за кредитним договором зобов'язань та про необхідність у разі невиконання кредитних зобов'язань добровільного звільнення займаного ним жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у тридцятиденний строк з дня отримання ( а.с.7).
Оскаржуваним заочним рішенням суду першої інстанції позов банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
В даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що в квартирі на АДРЕСА_1 вона проживає одна, проте не зареєстрована в цьому житловому приміщенні. Письмову вимогу банку отримала, однак виконати свої зобов'язання за кредитним договором не має можливості.
Враховуючи вищезазначене, а саме, що позивачем дотримано порядок виселення мешканців з предмету іпотеки та доведений факт проживання відповідача ОСОБА_2 в вищезазначеній квартирі, то остання відповідно до положень ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення вищенаведених норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення і ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити часткового.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2011 року в даній справі в частині відмови в позові скасувати.
Позив публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. ,
Головуючий:
Судді: