Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3608/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Тихонова І.В.
при секретарі: Калашникові Д.О.
за участю сторін:
представника позивача: Захарова Т. І.
представник відповідача: Чурсіна О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого ювелірно-комерційного підприємства «Агат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 28414,13 грн., -
В С Т А Н О В И В:
08 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого ювелірно-комерційного підприємства «Агат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 28414,13 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"від 31.03.1991 №875-ХІІ на підприємстві ТОВ Виробничому ювелірно-комерційному підприємстві «Агат» у 2011 році замість 11 інвалідів працювало 10.
Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і незайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 28363,10 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується документами, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2011 рік від 20.02.2012 року.
Оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена, утворилася заборгованість у розмірі 28363,10 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно -господарських санкціях підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно -господарських санкцій.
Розмір пені у сумі 51,03 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно -господарських санкцій.
Всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає - 28414,13 грн.
Несплата адміністративно -господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі здійснювати фінансування заходів по соціально -трудовій та професійній реабілітації інвалідів, що передбачено ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що у 2011 році відповідач не виконав норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"та просив суд стягнути з відповідача суму адміністративно -господарських санкцій у розмірі 28363,10 грн. та пені у розмірі 51,03 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких послався на те, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення -не зайнятих інвалідами робочих місць, а вимоги позивача суперечать вимогам ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". Відповідач протягом 2011 року інформував Ровеньківський міський центр зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, протягом 2011 року на підприємстві працювало 16 осіб-інвалідів.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"державна служба зайнятості здійснює пошук відповідної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, що є у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Частиною 5 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України"встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
За змістом ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість"від 23.02.2006) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування Інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 271 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 11 осіб.
В судовому засіданні встановлено, що станом на 01.01.2011 року на підприємстві працювало 16 інвалідів. Даний факт підтверджується списком інвалідів товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого ювелірно-комерційного підприємства «Агат» за 2011 рік, підписаним виконуючим обов'язки начальника відділу кадрів підприємства та наказами (розпорядженнями) про прийом на роботу, що знаходиться в матеріалах справи.
В серпні, жовтні та грудні 2011 року відповідачем до Ровеньківського міського центру зайнятості були здані звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Ровеньківським міським центром зайнятості направлялися у січні 2011 року до підприємства 9 інвалідів на працевлаштування, але їм було відмовлено підприємством на таких підставах, що вони не відповідали вимогам. ТОВ «Виробниче ювелірно-комерційне підприємство «Агат» є специфічним виробництвом, оскільки для праці з виготовлення ювелірних виробів особа повинна мати певні навички та здібності, через це не кожен інвалід може працювати на підприємстві ТОВ «Виробниче ювелірно-комерційне підприємство «Агат» з урахуванням стану здоров'я, здібностей та професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав заходи, передбачені чинним законодавством, по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 N 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
В свою чергу, відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертну медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
В судовому засіданні встановлено, що до відповідача не надходило жодної індивідуальної програми реабілітації.
Таким чином, щоб запропонувати роботу інвалідові, підприємству необхідно мати медичний висновок про його стан здоров'я. З цього вбачається, що без конкретного інваліда, урахування його вад чи захворювання, побажань, рекомендацій МСЕК, індивідуальної програми реабілітації створити робоче місце неможливо.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні"індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Частиною 3 ст. 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, роботодавцями.
Відповідно до п. п. 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК і розробляється за участю інваліда.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда, що чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме за наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюється, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.
Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем вжито усі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення органами соціального захисту населення необхідної кількості інвалідів на підприємство для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за незайняті робочі місця івалідами є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого ювелірно-комерційного підприємства «Агат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 28414,13 грн. відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 01 червня 2012 року.
Суддя І.В.Тихонов