Справа № 2-5428/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі -Лампікі О.В.,

представника позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача за первісним позовом -ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача за первісним позовом -ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 2 -5428/11 за позовом ОСОБА_8 до науково -виробничого об'єднання «Хелг», ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним результатів інвентаризації меж земельних ділянок, зобов'язання вчинення певних дій, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядження земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

09 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з первісним позовом звернулась ОСОБА_8 В процесі розгляду справи судом, первісний позов був уточнений у відповідності до останньої редакції якого, позивач просила суд визнати неправомірними дії НВО «Хелг», ОСОБА_9 з інвентаризації межі між земельними ділянками домоволодіння АДРЕСА_1 які суперечать договору між ОСОБА_8 та НВП «ХЕЛГ»за № 42 від 16 серпня 1999 року та визнати недійсними матеріали цієї інвентаризації; визнати межу земельних ділянок по паркану між домоволодіннями № 14 та № 12 згідно рішення Жовтневої райради № 62 від 1 листопада 2006 року; зобов'язати ОСОБА_10 усунути перешкоди ОСОБА_8 у користуванні нерухомим майном у домоволодінні АДРЕСА_1, викопати виноград, насаджений вдовж капітального паркану, збудованого біля стіни будинку позивача; документально узгодити висоту паркану навпроти газового лічильника, що на стіні дому № 14 з позивачем; стягнути на користь ОСОБА_8 солідарно з НВО «Хелг», ОСОБА_9, ОСОБА_10 заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000, 00 тисяч гривень; витрати на правову допомогу у розмірі 250, 00 гривень; витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120, 00 гривень; витрати на повторне оформлення технічної документації і Державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_8 В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_8 послалась на те, що за результатами землевпорядних робіт, здійснених НВО «Хелг», спеціалістом даного об'єднання ОСОБА_9, була складена землевпорядна справа № 69096049 на підставі якої, позивачу був виданий державний акт на право приватної власності на землю від 10 квітня 2000 року, з його держаним номером реєстрації № 029351, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. На думку позивача, складання землевпорядної справи № 69096049 було здійснено всупереч даних технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 та з порушенням умов Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42, що призвело до невірного встановлення меж земельної ділянки, яка надавалась ОСОБА_8 у власність, внаслідок чого відбулось зменшення площі земельної ділянки та неправомірне встановлення суміжним землекористувачем ОСОБА_10 паркану, який порушує право власності ОСОБА_8 В результаті неправомірних дій відповідачів, ОСОБА_8 було причинені моральні страждання, що передбачає їх грошову компенсацію.

В судовому засіданні представники ОСОБА_8 свої вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні в повному обсязі за обставин, викладених в ньому.

Представники відповідача НВО «Хелг» заперечували проти задоволення первісного позову, пославшись на відсутність правових підстав, з причини недоводення належними та допустимими доказами порушення з боку НВО «ХЕЛГ»умов Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки у від 16 серпня 1999 року № 42. В ході судового розгляду НВО «Хелг»було подано заяву про застосування строків позовної давности щодо визнання недійсними результатів інвентаризації меж земельних ділянок.

Представники відповідача ОСОБА_10 заперечували проти задоволення первісного позову, зазначивши, що при оформленні права власності на земельну ділянку, ОСОБА_8 узгодила її межі підписавши акти встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 31 жовтня 1997 року та від 10 грудня 1999 року, на підставі яких, їй був виданий державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 У встановлених позивачем межах, ОСОБА_10 здійснює реалізацію своїх прав на земельну ділянку по АДРЕСА_2. Паркан побудований ОСОБА_10 в рамках існуючої межі земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності, а межі його побудування було узгоджено також з ОСОБА_8 Не погодившись з первісним позовом ОСОБА_10 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_8, згідно до якої, позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати ОСОБА_8 перенести газовий лічильник з земельної ділянки по АДРЕСА_2; демонтувати хвіртку між ділянками АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_8 припинити дії, які порушують право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку АДРЕСА_2 та привести в попередній стан частину земельної ділянки.

Представники позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити.

Інші учасники процесу повідомлялись належним чином, в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення представників та учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, вирішивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем за первісним позовом та НВО «Хелг»був укладений Договір на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42.

В результаті землевпорядних робіт була складена землевпорядна справа № 69096049, на підставі якої, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення від 16 березня 2000 року № 613 про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки у розмірі 0,510 га для обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В 2006 році позивач за первісним позовом отримав державний акт на земельну ділянку.

Право власності ОСОБА_8 на зазначену земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності від 10 квітня 2000 року, номер державної реєстрації №029351.

Після отримання правовстановлюючого документа, ОСОБА_8 було виявлено, що площа земельної ділянки, зазначена в державному акті, менше площі вказаної в технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 При цьому, межа земельної ділянки проходить по стіні житлового будинку позивача.

Дана обставина, на думку ОСОБА_8, є результатом неправомірних дій з боку НВО «ХЕЛГ», які були вчиненні всупереч умовам Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42, оскільки для виконання землевпорядних робіт, позивач надавала технічній паспорт на домоволодіння, зміст якого не було прийнято до уваги виконавцем НВП «ХЕЛГ».

З огляду на таке, ОСОБА_8 просить суд визнати неправомірними дії НВО «Хелг»та ОСОБА_9, як працівника виконавця, з інвентаризації меж між земельними ділянками АДРЕСА_1 та визнати недійсними матеріали цієї інвентаризації.

Ознайомившись з документами, якими обґрунтовує такі вимоги позивач, суд дійшов висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню.

При прийнятті такого рішення суд виходив з того, що у відповідності до п. 1.3. Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42, НВО «ХЕЛГ»передає ОСОБА_8 план та акт узгодження, а остання особисто зобов'язана була погодити ці документи та погодити їх з усіма її суміжниками.

В процесі розробки землевпорядної документації ОСОБА_8 був підписаний з усіма суміжними землекористувачами акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 10 грудня 1999 року, про що свідчить лист Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 12 липня 2006 року № 7895-8.

З огляду на таке судом встановлено, що ОСОБА_8 узгодила межі та площі земельної ділянки, що передавалась їй у власність за документацією, розробленою НВО «ХЕЛГ».

Аналізуючи умови Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42 в п. 2.6. якого встановлено що, в разі незгоди ОСОБА_8 щодо площі та розміру земельної ділянки, переробка технічної документації з землеустрою здійснюється після додаткової оплати.

Згідно п 2.5. Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42, межі земельної ділянки замовник вказує виконавцю та несе повну відповідальність за правильність та достовірність меж.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймаючі до уваги Договір на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42 та факт того, що ОСОБА_8 узгодила межі земельної ділянки, що надавалась їй у власність, з огляду на відсутність будь -яких доказів порушень з боку НВО «ХЕЛГ»умов укладеного договору, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову в цієї частині.

Приймаючи таке рішення суд виходив також ї з того, що ОСОБА_8 не надала будь -яких доказів, а судом не було встановлено, що після розробки НВО «ХЕЛГ»землевпорядної справи, з боку ОСОБА_8, як замовника, до НВО «ХЕЛГ», як виконавця, були претензії щодо результатів виконаної роботи відповідачем, що напроти вказує на належність виконання НВО «ХЕЛГ»умов Договору на виконання геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки від 16 серпня 1999 року № 42.

Вирішуючи заявлений позов ОСОБА_8 суд робить висновок, що до даної вимоги має бути застосована позовна давність, в силу наступних обставин.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

28 травня 2012 року в ході судового розгляду відповідачем НВО «ХЕЛГ»звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності до позову ОСОБА_8

З урахуванням обставин спірних правовідносин, дана заява має бути врахована при прийнятті рішення з наступних підстав.

Як було встановлено, у 1999 році ОСОБА_8 уклала договір з НВО «ХЕЛГ»та отримала за договором землевпорядну документацію на земельну ділянку, що вказує на те, що в разі незгоди позивача з виконаною роботою відповідача, яка призвела до порушення її прав, ОСОБА_8 мала в строк, передбачений ст. 71 ЦК України (1963р.), захистити такі права в судовому порядку, подавши на протязі трьох років відповідний позов до суду, що з боку ОСОБА_8 вчинено не було.

Таким чином на сьогоднішній день, строк для подачі до суду вимог щодо визнання недійсним результатів інвентаризації меж земельних ділянок сплинув, що вказує на відмову у задоволенні вимоги і з цієї підстави.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом в частині визнання межі земельних ділянок по паркану між домоволодіннями № 14 та № 12 згідно рішення Жовтневої райради № 62 від 1 листопада 2006 року, суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 3 ст. 158 Земельного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів

у містах.

В матеріалах справи міститься рішення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради «Про вирішення спору з питань суміжного землекористування між домоволодіннями №12 та № 14-а»від 01 листопада 2006 року № 62, яким був вирішений земельний спір між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та встановлена межа їх суміжних земельних ділянок.

Пунктом 2 даного рішення була встановлена межа між ділянками АДРЕСА_1 згідно акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки АДРЕСА_2 виконаного ПП ОСОБА_12

Відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади

з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Судом встановлено, що означене вище рішення органу місцевого самоврядування не сторонами не оскаржувалось, скасоване, є чинним.

З огляду на таке, позовна вимога ОСОБА_8 щодо встановлення межі земельної ділянки, є такою, що не може бути задоволена судом, оскільки суперечить способу захисту прав, визначеному законом України, зокрема ч. 5 ст. 158 ЗК України, що передбачає можливість оскарження рішення органу владних повноважень в порядку передбаченому КАС України.

В частині вимоги ОСОБА_8 щодо зобов'язання ОСОБА_10 усунути перешкоди ОСОБА_8 у користуванні нерухомим майном у домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом знищення винограду насадженого вдовж капітального паркану, збудованого біля стіни будинку позивача та документального узгодження висоти паркану навпроти газового лічильника, що на стіні дому № 14 з позивачем, суд виходить з наступного.

В первісному позові позивач ОСОБА_8 посилається на те, що посаджений відповідачем ОСОБА_10 виноград вдовж його паркану виріс вище вікон ОСОБА_8, внаслідок чого затинає світло у вікна позивача. В обґрунтування підтвердження такого факту позивачем були надані суду фотографії з яких вбачається наявність винограду посадженого вдовж паркану, лоза якого звисає з паркану. Про факт наявності винограду біля паркану не заперечував в ході судового розгляду відповідач ОСОБА_10

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЗК України власник земельної ділянки має право господарювати на ній та має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур.

Статтею 105 ЗК України встановлено, у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки.

Вищенаведені норми законодавства України свідчать про невідповідність обраного способу захисту, з огляду на характер спірних правовідносин та вказує не співмірність заявлених позовних вимог.

Аналогічну позицію суд займає і з приводу вимоги ОСОБА_8 про документальне узгодження висоти паркану навпроти газового лічильника на стіні дому № 14 з позивачем, оскільки дана вимога суперечить способу захисту, передбаченому ст. 16 ЦК України.

Не доводить ОСОБА_8 і спричинення їй моральної шкоди відповідачами.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В процесі розгляду спірних правовідносин ОСОБА_8 не довела, як того вимагає ст. ст. 57- 60 ЦПК України, наявність протиправних дій з боку відповідачів, встановлення вини відповідачів, негативні наслідки, що настали, причино - наслідковий зв'язкок між винними діями та негативними наслідками, що вказує на відсутність юридичного складу, як передумови, для відшкодування моральної шкоди, що зумовлює відмову у задоволенні такої вимоги.

Не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядження земельною ділянкою.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_10 посилається на той факт, що газовий лічильник ОСОБА_8 знаходиться на земельній ділянці, яка належить саме ОСОБА_10, хоча і знаходиться за його парканом.

З такими доводами ОСОБА_10 суд погодитись не може, виходячи з наступних підстав.

Як вже вказувалось, в матеріалах справи, є рішення Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради «Про вирішення спору з питань суміжного землекористування між домоволодіннями № 12 та № 14-а»від 01 листопада 2006 року № 62.

Пунктом 2 рішення органу місцевого самоврядування була встановлена межа між ділянками АДРЕСА_1 згідно акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки АДРЕСА_2 виконаного ПП ОСОБА_12

Дане рішення були прийняте на підставі встановлення акту існуючих зовнішніх меж земельної ділянки АДРЕСА_2 від 29 вересня 2006 року, підписаного та узгодженого ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Отже, в силу дії ст. 107 ЗК України, яка регламентує відновлення меж земельної ділянки, ОСОБА_10, підписавши акт встановлення існуючих меж, визначив межі земельної ділянки № 12 та дана межа ділянки була затверджена рішенням комісії з питань розгляду земельних спорів та органом місцевого самоврядування, яке в силу дії ст. ст. 158, 161 ЗК України, є обов'язковим для його виконання сторонами спірних правовідносин.

Згідно листа заступника голови Жовтневої районної у м. Дніпропетровськ ради з питань виконавчих органів від 05 листопада 2007 р № Б19 комісією з питань розгляду земельних спорів було встановлено, що паркан ОСОБА_10 знаходиться на межі, яка зазначена в акті встановлення меж від 29 вересня 2006 року на відстані 50 см. від стіни будинку ОСОБА_8

Тому твердження ОСОБА_10, при наявність чинного рішення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 01 листопада 2006 року № 62 про те, що земельна ділянка за парканом на сьогоднішній день належить йому, не відповідає встановленим фактичним обставинам та наявним в матеріалах справи документам.

У зв'язку з зазначеною обставиною, вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_8, є безпідставними, а від так задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, робить висновок про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, що були понесли сторонами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 13, 16, 22 - 23, 321 - 332, 386, 391, 1166 -1167 ЦК України, ст. ст. 78 -81, 89 - 90, 103 -108, 152 -153, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 31, 57 - 61, 88, 126, 157, 212 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до науково -виробничого об'єднання «Хелг», ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним результатів інвентаризації меж земельних ділянок, зобов'язання вчинення певних дій, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядження земельною ділянкою, - відмовити.

Судові витрати у справі понесені сторонами при зверненні до суду, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, не відшкодовується.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя : А.В. Брага