ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/211/132/12 Справа № 211/447/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2012 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сушко О.О.,

при секретаряхГнатюк В.П., Поник Л.М.,

за участю:

позивачаОСОБА_4,

представників позивачаОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачівОСОБА_7, ОСОБА_8,

представника відповідачівОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_10, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договорами позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цими позовами, і просив стягнути з відповідачів борг за договорами позики з урахуванням 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання:

з ОСОБА_8 борг у сумі 50127,40 Євро;

з ОСОБА_10 борг у сумі 155394,93 Євро.

На обґрунтування своїх вимог позивач повідомив суду, що 26.06.2008 року він передав відповідачу ОСОБА_10 кошти в сумі 105 тис. Євро, а 16.08.2011 року - ще 50 тис. Євро, і цього ж дня передав відповідачу ОСОБА_8 кошти в сумі 50 тис. Євро. Усі кошти відповідачам надавались для придбання ними автомобілів. Доказами передачі коштів є розписки про їх отримання, які свідчать про укладення договорів позики. 16.09.2011 року позивач направив відповідачам письмові вимоги про повернення коштів. Однак, в порушення своїх зобов'язань, останні кошти не повернули.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України позовні вимоги позивача до відповідачів були об'єднані в одне провадження.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги не підтримали, просили відмовити у їх задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень відповідачі повідомили, що фактично коштів у позивача не брати, а написання розписок було зумовлене законодавством держав Євросоюзу щодо підтвердження законності наявності при собі великих сум коштів, які використовувались для придбання автомобілів.

Дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін і давши їм належну юридичну оцінку, суд вважає, що позови обґрунтовані і підлягають задоволенню з таких підстав.

Так як позивач є іноземцем - громадянином іншої держави -Німеччини, а спірні правовідносини відбулись за межами України, то у даному випадку, окрім іншого, підлягає застосуванню відповідні положення Закону України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що сторони (сторона) договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону України "Про міжнародне приватне право" дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Позивач, звернувшись до суду в Україні, фактично вибрав право цієї держави, пославшись на зміст правочину, який регулюється Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визнані родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач, будучи у м. Марсберг, Німеччина, уклав з відповідачами договори позики: 16.08.2011 року з ОСОБА_8 на суму 50 тис. Євро, 28.06.2008 року з ОСОБА_10 на суму 105 тис. Євро, і 16.08.2011 року на суму 50 тис. Євро. Підтвердженням цього є надані суду для дослідження розписки відповідачів. Строк, на який надавались кошти, між сторонами не встановлювався.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та у встановлений термін, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідачі на вимогу позивача, передбачену ст. 1049 ЦК України, протягом 30 днів борг не повернули, чим прострочили строк виконання зобов'язання. У відповідності до ст. 625 ЦК України позивач має право на отримання 3-х відсотків річних від простроченої суми за період, який він визначив самостійно -31 день.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів щодо позовних вимог з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідачі у судовому засіданні заявили про безгрошовість позики, а написання розписок пояснили необхідністю відповідати законодавству держав Євросоюзу щодо наявності певної суми кошті при собі. При цьому, відповідачі не змогли назвати жодної конкретної норми Закону іншої держави, яка б передбачала обов'язковість наявності розписки про отримання певної суми коштів від іноземця.

Так само відповідачі не змогли пояснити наявність боргових розписок у позивача, а не у них. Посилання відповідачів на наявність у них інших боргових розписок, спростовується поясненнями позивача и його представниками щодо передачі таких розписок після повернення іншого боргу.

Згідно з правилом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюванні правочини).

Статтею 231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку іншої особи (правочин, вчинений під впливом насильства), визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідачами не наведено жодного переконливого доказу, які б стверджували факт укладання ними договорів позики під впливом насильства.

Згодом, відповідачі заявили суду, що подані позивачем розписки підробленні в частині написання їх дати, але пояснити правові наслідки такої невідповідності чи довести сам факт підробки не змогли. Заявлене клопотання відповідачів про призначення експертизи в справі судом не було задоволене через відсутність як самого обґрунтування необхідності її проведення, так і її назви.

Така непослідовність у правовій позиції відповідачів може свідчити лише про бажання уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки факт порушення відповідачами прав позивача повністю знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому ці права підлягають захисту шляхом стягнення боргу за позиками з урахуванням 3-х відсотків річних від простроченої суми за 31 день.

Згідно ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідачів підлягають понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. ст. 5, 10, 32, 33, 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" ст. ст. 525, 526, 530, 1046-1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 6, 8, 10, 15, 208 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позови задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 50127,40 Євро, що становить згідно курсу Національного Банку України на 01.06.2012 року -496917,83 грн., та 3433,60 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 155394,93 Євро, що становить згідно курсу Національного Банку України на 01.06.2012 року - 1540445,17 грн., та 3433,60 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно:

Суддя:О. О. Сушко