УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0435/2-686/11
30.05.2012
Справа № 2-686/11 Головуючий в першій інстанції
Провадження № 22-ц/491/1338/12 суддя Дурасова Ю.В.
Категорія - 20 (ІV) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Митрофанової Л.В., Турік В.П.
при секретарі - Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання правочинів недійсними.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» - Колінько Наталія Олександрівна.
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортного засобу, зазначаючи, що 22 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на суму 46 920 доларів США строком до 21 лютого 2012 року на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів із сплатою 14% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль. У зв'язку з цим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про заставу.
Однак, незважаючи на відсутність згоди на продаж автомобіля, ОСОБА_4 продав зазначений транспортний засіб ОСОБА_2, що суперечить вимогам договору застави. Останнім власником зазначеного автомобіля є ОСОБА_5
Посилаючись на вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсним правочин, на підставі якого ОСОБА_4 здійснив відчуження автомобіля марки АУДІ, модель А6, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_2, легковий-седан-В, колір білий; визнати недійсними правочини, на підставі яких ОСОБА_2 здійснив придбання та відчуження цього автомобіля; визнати недійсним правочин, на підставі якого ОСОБА_5 здійснив придбання зазначеного автомобіля; визнати право власності на автомобіль марки АУДІ, модель А6, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_2, легковий-седан-В, колір білий за ОСОБА_4, стягнути з відповідачів солідарно судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 21 листопада 2011 року задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_4
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2011 року, описки у якому виправлено ухвалою суду від 23.03.2012 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір відчуження автомобіля марки Ауді, модель А6, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_2, легковий-седан-В, колір білий, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, повернуто майно в первісний стан.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 8,50 грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
В інших вимогах відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, суд не звернув уваги на вирок Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу, яким встановлено, що отримання кредитних коштів ОСОБА_4 було здійснено у наслідок злочинних дій ОСОБА_9 та саме з нього на користь Банку стягнуто спричинену шкоду у розмірі 222 460,48 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги про повернення майна на підставі ст. 216 ЦК України, суд не взяв до уваги що спірне майно вже перейшло до третьої особи, а тому воно може бути витребувано лише шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.
Крім того, в рішенні суду відсутні посилання на докази помилки сторін або умислу в їх діях, а також самого факту обману при укладенні договору купівлі-продажу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 16/6/07-А, за яким ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 46 920,00 долларів США на строк по 21.02.2012 року зі сплатою за користування кредитом 14% річних для придбання автомобідя згідного договору № 2007002 від 24.01.2007р.(а.с. 6-8).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_4 22 лютого 2007 року укладено договір застави № 16/6-301/07-А, предметом якого є автомобіль марки АУДІ, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 12-13). 23 лютого 2007 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про заставу (а.с. 15).
У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 2226 216,27 грн., в рахунок погашення якої, рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 27 лютого 2008 року, звернено стягнення на предмет застави (а.с. 17-19).
У березні 2007 року ОСОБА_4 здійснив відчуження заставленого автомобіля ОСОБА_2, який в свою чергу продав автомобіль ОСОБА_5, що сторонами визнається та не потребує доказування згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України.
Автомобіль продано без згоди банку.
Звертаючись до суду із позовом ПАТ «Кредитпромбанк» просив визнати недійсним договір купівлі-продажу з тих підстав, що продавець ОСОБА_4 ввів в оману покупця ОСОБА_2, не повідомивши його про перебування автомобіля у заставі, та у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог закону.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк», суд виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, оскільки ОСОБА_4 при укладенні спірного договору купівлі-продажу не повідомив покупця ОСОБА_2 про перебування транспортного засобу у заставі та здійснив його відчуження без згоди заставодержателя, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду з наступних підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Застава припиняється у випадках, передбачених ст. 28 Закону України «Про заставу», а саме: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, яка придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону та зміст договору застави уваги не звернув.
Так, сам по собі факт реалізації предмета застави на підставі біржової угоди не припиняє зобов'язання боржника перед кредитором. Відповідно до ст. 9 вищезазначеного Закону зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.02.2007р. автомобіль марки АУДІ, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 перебуває у заставі у позивача. Таким чином, ОСОБА_2, а згодом ОСОБА_5, придбавши автомобіль, який був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як предмет застави, набув права власності на цей автомобіль з обтяженням, а тому на автомобіль може бути звернено стягнення як на предмет застави згідно з договором застави транспортного засобу від 22 лютого 2007 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ АБ «Укргазбанк» не вірно обрав спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання біржового договору купівлі-продажу недійсним.
Також, відповідно до положень ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.
Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 19, 20 постанови № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин, вчинений під впливом обману, є оспорюваним і на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Вирішуючи справу, суд не взяв до уваги, що банк не був стороною правочину, а правочин, вчинений під впливом оману може бути визнаний судом недійсним лише за позовом сторони правочину, яка вчинила його під впливом омани.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання правочинів недійсними з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3,4 ч.1 ст. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)